Він добре знав це відчуття. Коли серцебиття стає швидшим, коли адреналін у крові зашкалює, коли від хвилювання скручує живіт, коли суддя викликає на старт. Сьогодні були останні змагання Алена у юніорській лізі. Він мусить поступати в університет, та забути про плавання. Навряд чи, у нього вийде. Плавання для нього було сенсом життя, невід’ємною його частиною.
— Войд, на страт.— сказав суддя.
Хлопець підвівся та пішов на заплив. Його доріжка була під номером три. Він підійшов до стартової тумби та налаштував її під себе. Зробив глибокий видих і видих. Це була дистанція сто метрів брас. Пролунав перший свисток, що означало зайняти стартову позицію.
— На старт. — сказав стартер у мікрофон.
Через п’ять секунд пролунав другий свисток. Спортсмени стартували. Ален зовсім не хотів перемогти, він хотів в останнє насолодитись цим відчуттям. Хлопець не бачив конкурентів, не бачив тренера на бортику який свистів що сили, він просто плив. Переможцем все таки став. Ален виліз із басейну, на бортику його чекав тренер.
— Ти молодець, Ален. Це твій найкращий результат.
Хлопець сів на лавочку. Він зняв окуляри даючи змогу голубим очам бачити чіткіше, та звільнив чорне волосся від гумової шапочки.
— Дякую. — сказав хлопець, не підіймаючи очей.
— У мене для тебе пропозиція. Наскільки я знаю, ти ще не обрав університет для вступу. — почав тренер.
Ален підняв очі та кивнув.
— Одній моїй знайомій не вистачає брасиста у команду. Університет Шарк, команда акули. Ти зможеш вчитися і займатись плаванням. Що скажеш?
Насправді, він уже чув про цей заклад. Найкраща подруга Алена, Ребека зараз навчається там на другому курсі, от от перейде на третій. Вона, доречі, плаває у тій команді.
— Звучить не погано. Я згоден.
— Чудово. Надіюсь ти не проти, якщо твій тренувальний сезон почнеться ще літом? Тебе одразу ж приймуть у команду та у сам університет. Ще нададуть спортивну стипендію.
— Я не проти. Коли їхати?
— Я буду розмовлять з тренером акул сьогодні, обов’язково запитаю. А тепер йди, тобі потрібно переодягтися.
— Зрозумів.
Ален пішов у душ. Він радів тому що зможе продовжити плавати, не дивлячись на навчання. Хлопець швидко зібрався і пішов додому. Ален розповів про цю пропозицію батькам, вони радо його підтримали. Ввечері до нього зателефонував тренер і сказав що його чекають через тиждень. Хлопець почав збирати валізу.