Хто не гей, я не винен!

Чімін прокинувся по будильнику і швидко вимкнув його.  Звичайно, Юнгі не прокинеться, але все одно треба підстрахуватися.

Чімін акуратно взяв телефон Міна і заліз у контакти:

— Ось же пес, скільки тут баб, — Чімін був обурений, що його Хьон стільки бабам мізки пудрить, але нічого, — Сохі середа, Чейон п’ятниця, Міре субота, Ліна кафе, Чонхі клуб… Ось же… — Чімін зневажливо зморщився.

Пак змінив своє ім’я на “Чонхі клуб”, придумавши маленький план.  Далі він вирішив трохи провчити і, зайшовши на сторінку Юнгі в Star, де сидять всі зірки, поміняв статус з “Пишу пісні, мене не чіпати” на “Люблю хлопців, особливо їх попки”.  Пак безшумно пирснув, уявляючи, як Тейлор Свіфт чи Дрейк це побачать, і мовляв такі: «А це не той хлопець, який заявив на весь світ, що не цікавиться членами?».

Пак тихенько поклав телефон і ліг назад у ліжко зі словами «Війна війною, а сон за розкладом».

***

– Як поспали?  – спитав Намджун, відправляючи вилку з омлетом собі в рот.

– Відстійно, всю ніч педики снилися, – відповів Юнгі, відпиваючи води зі склянки.

– Так?  І хто ж хьон?  — спитав Чонгук.

— Ви, — хлопці переглянулись і зітхнули.  Мін Юнгі не змінюється, це Августина Дегова.

— Я сьогодні чув щось дивне, наче хтось стрибав на ліжку, — задумливо промовив Чімін і відкусив тост.

Чонгук поперхнувся водою, а Намджун подавився їжею.

– Я, до речі, теж чув, – підтримав Юнгі.

— Ну… Це… Сусіди зверху, мабуть… — відповів Техьон.

– Які сусіди зверху?  Ми живемо на останньому поверсі, – заперечив Юнгі.

— Значить, знизу, — знизав плечима Джин.

— Ага… Під нами бабуся з дідом живе!  В принципі логічно: що їм робити о другій годині ночі, окрім як стрибати по…- до Міна докотило, і він, хитро посміхнувшись, підборіддям сперся на руки, — Хлопці… У нас окремо живе лише Хосок… В одній кімнаті Вігуки, — він  пальцем показав у бік молодших, — А в іншій Намджіни… А тепер увага, питання… Хто з вас уночі їбався?  — настала гробова тиша, — Хлопці, чим швидше відповісте, тим швидше ми закінчимо цей цирк, — всі мовчали, — Ну окей… Я вас зрозумів… Значить, бабки дістануться тільки мені, — він усміхнувся і, цокнувши, підвівся з-за столу  залишив хлопців.

*

— Я вас упіймаю!  – З цими словами він дивився в монітор і набирав номер, – Ало?  Я хотів би замовити міні-камери… Скільки штук?.. Вісім!  Плювати, скільки коштують!  Завтра десь години о третій!  Окей!

**

– Мені здається, Юнгі-хьон щось задумав, – Чонгук потер руками і ліг на коліна Техьона.

– Мені теж так здається, – Намджун почухав потилицю.

— Чімін, а ти що думаєш?.. Чімін?

– А?  Що вам?  Відваліть!  — Чімін підвівся, пішов у кімнату Хосока і замкнувся там.

– “Привіт, котик, нудьгував?”  — ледве стримуючи сміх, надрукував Пак.

— «Чонхі, я здивований, ти вперше мені пишеш» — відповідь не забарилася.

– “Пам’ятаєш, як ти недавно напився в клубі?”

– «Нещодавно це коли?  Нагадай»

– От чорт!  – Пак трохи підстрибнув на дивані і почав думати.  «Так… Коли ж він останнього разу не приходив?  Коли я був у Бекхьона, Чаньоль йому зателефонував і сказав, що зустрів Юнгі!  Того дня у нас як завжди були посиденьки, бо Пак постійно зйобувався!  Наскільки я пам’ятаю, він вийшов із дому в джинсах та вільній майці.  Волосся було розпатлане… А ще, коли він дзвонив, долинала музика, значить, два тижні тому, у вівторок, Юнгі був у клубі!»

— «Два тижні тому, у вівторок, пам’ятаєш?  Хоча навряд, адже ти так напився»

– “І що?  Я чіплявся?  Я ж завжди чіпляюся, а тоді що було не так?»

– “Ти розповів мені дещо, це був явно секрет по труну життя” – цікаво, чи вийде?  Якщо ні, він глибоко шкодує даму, на ім’я Чонхі.

– “Що саме?”

— Ти сказав, що тобі подобаються хлопці.

– “Ммм … Ти зараз пизди отримаєш … Пак Чімін”

– Ой-ой!  — Чімін підбіг до дверей і почав її трохи притримувати.  Хто знає, на що здатний Мін Юнгі.

– Пак-херов підор-Чімін!  Ти чого, блять, надумав?!  — Юнгі намагався вдертися до кімнати, щоб роз’їбати його рожеву маківку об стінку!

– Що відбувається?  — шепотом запитав Техьон.

– Не знаю, – також пошепки відповів Джин.

– Якщо, блять, ти зараз не відкриєш, то я тебе виїбу!

— Значить, визнаєш, що підор!  — Чимін не упустив нагоди підколоти Міна.

— Ти, пиздюку, звідси живим не вийдеш!  Якщо відкриєш, то я тебе вб’ю, а якщо ні, то залишишся там до кінця своїх днів.  — на телефон Юнгі прийшла СМС, і він на кілька секунд відволікся.

«Чат крутих»

«Вонхо: Їбать, Юнгі!  Ти не казав, що по… Хлопцям.

ЧанБін: Ахах, піздабол!  А хто мене педиком обзивав?

Ескупс: Я все розумію, але це не розумію!  Ахах, у небо «блакитне» потягло?

Юнгі: Ви, блять, про що, їбальники стрьомні?

Вонхо: Про твій статус, дебіла шматок.

ЧанБін: Ні!  «Підора шматок»

Ескупс: +

БанЧан: *в мережі* +

Зіко: *у мережі* +

Хічьоль: Ахаха, лошок!

Джисон: Був пацан, і немає пацана

Джексон: Ага, тепер баба

Мінґю: +

Ескупс: +

Югьом: +

ЧанБін: +

Хьонвон: +

Юнгі: Блять, ідіть нахуй!  Я зараз гляну, що там!  А ви їбальники закрийте, доки ваш зубний склад не рушив!  ”

Юнгі вийшов із чату і подивився на свій статус, а далі…

– ПАК ЧІМІН !!!!!!  Ти…@&$_*&$*#_&$&$»#&*&#_@_&$&@__@_$#_$___&@_#&$&#&#-$&@&$  _#&_@&@&$&@&#&#@@@&$&$.

Чонгук лежав з вилупленими очима і не моргав… Техьон притиснув до себе Йонтана і тремтів… Джин покусував RJ за вушко, а у Намджуна тріснули окуляри… Такого матюка вони в житті не чули… Це був неперекладний мат!

Чімін усвідомив, що зробив, але дороги назад немає!

— Х… Хьон… З… Заспокойся!  Ти ж не хочеш сісти до в’язниці довічно.

— Я ЗАРАЗ ВИЄБУ ЦІ ДВЕРІ ДО ХУЯМ ЙОНТАНОВИХ!  ВІДКРИЙ!  І Я ОБІЦЯЮ ПОЖАЛУВАТИСЯ І СКОРМИТИ ТВОЇ КИШКИ БЕЗДОМНИМ КОТАМ!

Чімін схопився за голову і почав стрибати, а потім помітив щось.

– Є на світі бог!

– Раз!  Два!  Три!  — Юнгі виламав двері, і хлопці стали поруч подивитися, що зараз станеться, але… Але вікно було відчинено…

— Там, ніби, пожежні сходи, якщо я не помиляюся… — промимрив Техьон.
– Ащ!  — Юнгі покинув телефон і вийшов із кімнати, потім зайшов назад, щоб взяти телефон, і знову вийшов.

– Що трапилося?

— Хлопці!  — Чонгук, дико сміючись, показав хлопцям статус Міна в Star, і ті ледь стримали сміх.

– Що будемо робити?  — Намджун почухав потилицю.

— По-перше, треба було б купити чорний костюм на похорон Хьона!  По-друге, труна розміром півторашка, а в…

— Чонгук, заспокойся!  Ніхто не збирається вмирати… Принаймні сьогодні… Я на це дуже сподіваюся, — лідер заспокоїв макне.

Вмить вхідні двері зачинилися.

— Як думаєте, куди пішов Юнгі-хьон?  – спитав Техьон.
— Дробовик купувати, — знову заржав Чонгук.

– У мене є ідея, – клацнув пальцями Намджун, – Я знаю, як їх помирити і залишитися при цьому в “величезному плюсі”.  — він наголосив на останній фразі і вказав непомітно на ящик з грошима, про який ще ніхто не забув.

***

– Він так розлютився … – Чімін сидів у парку, опустивши голову, – Швидше за все, я перегнув палицю, – він закусив губу і потріпав себе по волоссю.  Раптом на його телефон зателефонували, і висвітлилося «Сахарок».  — А… Ало?

— Ну, де ти, дебіла шматок?  — за тоном Мін ще злився.

— Хьон… Я не хотів… У сенсі хотів, але не думав, що перегнув палку.

— А про що думала твоя блакитна, у прямому розумінні, голова?

— Хьон, вибач.

– Вибач?  Я з тебе шкуру спущу!

— Хьон… — Чимін обернувся, і його трохи нападу не вистачив, він смикнувся і схопився за серце, — Чорт… — Пак відключив телефон і підвівся, повільно відходячи.

— Думав, з цією маскою я тебе не впізнаю?  Як тебе ще фанати не виявили?

– Ти ж сюди не для обговорення фанатів прийшов, – Пак все ще відходив.

– Ні, звичайно, мій дорогий педик!  Я прийшов припинити розмноження таких відбитих, як Пак Чімін!

– Хьон!

Юнгі був у сказі і погнався за Чіміном, а той, кричачи, тікав.  Усі оберталися на них, адже цей цирк важко було не помітити.

– Уб’ю, педик недороблений!

— Спочатку наздожени!  Пельмень зелений!

Чімін забіг у клуб і став пробиратися через натовп, а Мін за ним.  Раптом його хтось схопив за каптур і зупинив, але то був не Юнгі.

– Чімін?  Це ПАК ЧІМІН!  АААААААА!

— Врятуй, господи боже!  — з цими словами Чімін побіг у зворотний бік і зіткнувся з Юнгі.

— Ось ти…

— Тікаємо!

– Там ще й Мін Юнгі!

– ЮНГІ ОППА!
– Срань господня!  Нам пизда!  Дзвони хлопцям!

***

– Там теж повісь, – Джин відволікся на секунду, щоб відповісти на дзвінок, – Чімін?  Де ви?  – У відповідь тільки дивний шум, – Ало?  Коротше, швидко приходьте!  Ми забули, що сьогодні рівно 1000 днів, як вийшов наш альбом!  Ми збираємося святкувати, так що швидше приходьте, ми на вас чекаємо, — Джин відключився і пішов допомагати Чонгуку розвішувати кульки.

***

– Блять!  — Чімін прибрав телефон і, важко дихаючи, визирнув з-за рогу. — Хьон, час знову бігти!

– Давай у ТЦ, швидко!  — Юнгі схопив його за руку, і вони забігли до Торгового центру, одразу попрямувавши на другий поверх, де продається одяг.

– Вони там!  — знову зойк, і Юнміни прискорилися.
– У мене є ідея!  — з цими словами Чімін взяв купку з одягом і заштовхав Юнгі в примірювальну.

– Що, блять…

— Шшш… — Чімін приставив палець до губ Юнгі, і той заткнувся, але відчув щось дивне в животі, бо Чімін був нереально близько.

– Забери свої гейські пальці з мого рота!

– Навіть зараз починаєш!  Ащ!  Ти невиправний!

Через пару хвилин хлопці вийшли, і тут одразу повз них пробіг натовп.  Юнгі на автоматі повернувся до Чиміна, розставивши руки по обидва боки.  Їхні обличчя були пиздець як близько, і в Юнгі внизу живота приємно потягло.

– Блять, ти зуби чистив?

– А що?  Запах іде чи поцілувати хочеш?  — піднявши брову, спи Чімін.

— Краще з мосту скинутися, ніж сосатися з тобою.

— З якого часу таке прекрасне слово як «поцілунок» перетворилося на «сосатися»?  Кажеш, з мосту скинешся?  Ну, зараз глянемо, — Пак схопив Юнгі за капюшон і притяг до себе, впиваючись у губи.  Очі Юнгі округлилися, але він не міг прибрати руки, бо там натовп, і якщо він усунеться, то буде ще гірше.  Тому він стояв, не рухаючись.  Подумаєш, з пацаном цілуватися, нічого такого, але тільки цей пацан — їбаний Пак Чімін!  Головний педик гурту!  Ух, суко!  Юнгі охрінів від того, що витворяє язик Чіміна.  Не тільки його тіло вміє танцювати, а язик.

Незабаром крики і вереск стали тихішими, але Юнгі все також стояв, бо це, блять, так кайфово — цілуватися з Чіміном.  Те, що він творить своїм язиком, може реально довести до Гонконгу.  Через хвилину Чімін відсторонився і, хитро посміхаючись, поплескав по плечу Юнгі.

— Пішли в гуртожиток, містер натурал, — з цими словами Чімін, підстрибуючи, попрямував до сходів, а Юнгі стояв у ступорі.  Сказати, що йому сподобалося, це нічого не сказати.  Але, чорт!  Йому соромно це визнати!  Його репутація натурала похитнулася, і сам Мін розумом похитнувся, раз хоче знову повторити цей поцілунок.

– Ти йдеш?

– А?  Так йду…