Двері зі скрипом відчинилися.
“Потрібно її нарешті змазати” – подумав Техьон – господар цього чудового магазинчика сонцезахисних окулярів.
Він відкрився не так вже й давно та відвідувачам відразу полюбився, і з кожним днем запал Техьона не зменшується. Він дуже любить свою роботу та аксесуари.
Кім підняв очі та побачив першого відвідувача, що тільки-но увійшов.
“Він – принц, не може бути інакше” – подумав продавець, затримуючи погляд на відвідувачі.
Той пройшов повз нього, розглядаючись навколо з відкритим ротом. Він був настільки вражений, що й не привітався. Кіма кожен раз тішить така реакція покупців. Так, такій кількості та різноманітності окулярів міг позаздрити кожен. Заходиш в магазин і наче потрапляєш в новий світ кольорів та блиску.
Техьон підійшов до юнака як раз вчасно, аби запобігти зіткненню його рюкзака і стійки з окулярами.
– Вам щось підказати? – він усміхнувся своєю фірмовою усмішкою, яка є ще однією причиною через яку сюди зазирають більше покупців, ніж у сусідню пекарню.
– Ем.. я хотів би ще подивитися, – “принц” мило посміхнувся у відповідь.
О, Боги. Техьон не був впевнений чи встояв би він перед цією посмішкою ще раз.
Він кивнув, даючи зрозуміти, що не буде більше заважати. Підійшовши до свого столу, молодик сів, повертаючись до своїх справ. Задоволення і натхнення то добре, але ще потрібно змагатися з драконами під назвою “рахунки”.
Він час від часу поглядав як юнак ходив від однієї полиці до іншої, від одного стелажа до іншого.
Техьон звик до звуку кроків, які вже не тонули в мелодії радіо (оскільки воно зламалося декілька днів назад). І ось, через декілька хвилин повної тиші продавець вирішив подивитися, що ж так затримало привабливого відвідувача.
Техьон трішки здивувався вибору хлопця (хоча ця колекція була дуже популярною цього літа). Ця колекція була особлива, тому що ці окуляри купляли закохані. Скельця окулярів були у вигляді сердець. Дуже романтично, чи не так? Така вже склалася традиція і ніхто її не порушував.
Кахикнув, Кім підійшов:
– Ви вже визначилися? Це – чудовий вибір. Я запевняю, що ваша кохана буде в захваті. – натягуючи посмішку проговорив Техьон.
– В мене не має коханої. – хлопець повернувся до продавця. Такий чудовий: очі великі та з відтінком міцної кави, красиві риси обличчя і така мила родимка під губою. – Але ви маєте рацію: це, правда, чудовий вибір.
Техьон піймав краплю суму в його словах.
“Як такий хороший юнак може бути один?”
– Оу.. вибачте.
Губи юнака трохи піднялися вверх і він знову повернувся до окулярів.
– Хочете, я буду вашою парою? – ці слова просто вилітають із рота Кіма. Він і сам не очікував такої сміливості від себе.
Брюнет підняв брову, дивлячись прямо в очі від чого у Техьона почало закінчуватися повітря і він вже приготувався почути принизливий сміх у відповідь.
– Ой.. ні, ні, це не те, що я хотів сказати, – поспішає врятувати себе. – Мені також дуже подобаються ці окуляри, але в мене не має коханої людини тому…
– Я згідний.
Техьон запнувся, а цей солодкий голос продовжував звучати у вухах.
“Невже він і справді погодився?”
Юнак взяв окуляри та обережно надягнув на Техьона.
– Тож, що ти думаєш на рахунок цих, коханий?
І знову ця посмішка від якої земля зникає під ногами. Та Техьон не боїться впасти, тільки якщо в обійми цього принца.