хаос

FavoriteLoadingДодати до улюблених

бачить бог, як тікає крізь пальці зерно, падає воно все на родючий ґрунт, чи справді хотів я саме цьогó? бачить бог, я просто хотів жити, як мріяв, але прив’язав до себе долі, сплів із них квітки історій, щоб ні одну часом не вірвати, а мою нитку все користати, в якийсь момент її не стало, кінець вислизнув із рук
куди… це була не та путь, я мав усе лиши́ти й дати болю огорнути, та не зробив я цього, щоб ви продовжували жити
коли я зрозумів, що виправдовуюсь лише перед собою і вірю виправданням я один? нащо я піймав цю нитку, ріжучи щоразу руки, щоб сплести долі в квітку, щоб ні одну не забути, як боги́ могли?
я забув, нащо боронив собі сіяти зерно і як би потім мені це повернулось, ритми вíрша мого вже давно скотилися додолу, я сію всім вже так багато, що сам забув – мені теж сіють кожен погляд свій та усміх перехожий.
мій ґрунт жорсткий і твердий,
що посієш вже ніколи не збудеш,
я забув, як виривати їх болить,
може, мені й не треба буде?

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: