З того часу залишилися лише фотографії та непотрібні спогади ,ніщо не змогло б повернути ті часи ,коли небо було саме синє ,коли дощ був самий теплий ,коли друзі були самі кращі. Тож почалося ще все восени 2010 року…*
*Нерозбірливі розмови*
– Доброго ранку!-сказала вчителька
*Галас не припинився *
-Клас ! Агов! -вже кричала жінка ,яка як виявилося була новою вчителькою в школі
– ДІТИИИ!!! * Вчителька вдарила по парті рукою*
*Діти заспокоїлись та сіли за парти*
– Ну що ж ,доброго дня шестикласники. Я ваш новий класний керівник.Надіюсь мені вдасться з вами познайомитися.
*Все шептались та дивилтсь на неї*
-Нажаль ,ваша вчителька пішла на пенсію ,так що я тепер ваш новий класний керівник. Мене звати Ольга Юріївна .Та перед тим як ми почнемо знайомитись я б хотіла вам сказати що у вас є новенька яка прийде з хвилини на хвилину.
*Клас сидів тихо та чекав поки прийде новенька *
– Не знаю де вона – сказала Ольга Юріївна – Але нам потрібно починати урок .Тож хто хоче піти записати дату на дошці?
*Весь клас подивився на одного учня ,що сидів на останній парті*
– Так ,піднімись будь ласка -Сказала Ольга Юріївна дивлячись на блондина на якого всі дивились.
*Хлопець піднявся*
– Скажи своє ім’я будь ласка.
– Армін Арлерт. -сказав хлопець
– Армін ,рада з тобою познайомились .Запиши будь ласка дату на дошці .
*Хлопець пішов до дошки ,взяв крейду та почав писати , але дуже швидко відчинилися двері та хтось влетів Арміну в плече*
-Вибачте за запізнення!! -діачина швидко відійшла від Арміна та тихо вибачилась перед ним.- Це ж 6а ,так ?
*Весь клас сміявся та тикав пальцями на дівчину з синіми очима ,яка почервоніла від сорому *
-Так ,це 6а. Будь ласка межи своє ім’я , скажи щось про себе і сідай ні вільне місце -нарешті сказала Вчителька.
-Енні Леонхарт ,приїхала сюди з іншого міста , мені 11. Надіюсь зможемо потоваришувати. -Сказала дівчина та почала дивитись на парти які майже всі були зайняті.
-Добре Енні ,вільне місце є біля Арміна ,можеш сісти туди – сказала Вчителька показуючи на задню парту.- сьогодні у нас тільки 3 укроки поскільки 1 вересня ,на цьому уроці я б хотіла з вами познайомитись ,на інших ми запишемо розклад та та розкажу вам про нові уроки.
*Енні сіла на місце ,потім біля неї сів і Армін. *
-Првиіт -тихо сказав Армін.
-Привіт -відповіла дівчина.
Це були єдині слова які вони сказали під час уроку, знайомитись було не дуже цікаво але перерва настала швидко .
*Пролунав дзвінок*
*До задньої парти де сиділи Енні та Армін підійшов Жан, він був хуліганом к класі та не мій і дня не принижувати когось.*
-Ну привіт ,що там Армін ? Не бійсь вже закохався в нашу новеньку ?-Засміявся Жан та сказав це так голосно що це почув весь клас- А ти вже мабуть (показуючи пальцем на Енні) хочеш піти звідси так? Ну що ,дабро пажалавать в наш клас , тут до тебе – не будуть так добре ставитись як..Як на якійсь місорці , чи де ти там жила..
*Весь клас сміявся *.
*Дівчина вибігла з класу в туалет та почала плакати*
– Жан! Ти чого тут влаштував? – сказав Армін та пішов за Енні.
*Армін підійшов до туалета та постукав в двері*-Відчини будь ласка.
Енні витерла сльози та відчинила двері .- Вибач за це ,зі мною все добре.
– Ти не повинна вибачатись ,так, клас в нас не дуже дружній але пробач Жана,він просто дуже агресивний тип.
-Дякую ,ці слова мені хоч трохи допомогли ,еее…
– Ти звідки приїхала??.
– Я з одного села ,ну не думаю що ти таке знаєш.
-Зрозуміло , це місто велике так що і людей тут добрих багато ,так що не хвилюйся .Якщо щось станеться можеш розповісти мені , мені здається я в своєму класі самий адекватний. А може здається .
-Добре .Коли там наступний урок ?…
Це був перший день в школі. В новому місті ,в нових умовах ,з новими людьми. Наступного дня було все вже геть по іншому .
Сонце тільки вийшло а школярі вже йшли до школи ,в класі ще нікого не було ,окрім двох людей ,які не навчались в 6а класі.
– Привіт ,ти хто? – звернуся невідомий хлопець з коричневим волоссям. – раніше ми тебе тут не бачили.
-А..Я тут новенька..
– Оо так ти та новенька про яку розповів Армін! -не дала договорити Енні дівчина яка стояла поряд з хлопцем.
– Мене звати Ерен ,це Мікаса .Ми друзі Арміна з паралелі ,ти випадково не знаєш де він? -обізвався брюнет.
-А я тут.- наче з повітря звідкись взявся Армін .- Енні ,ти вже познайомилась з ними?
-так..-відповіла Енні
-Добре- сказав Армін- Якщо ви познайомились то чому б сьогодні разом не заходити разом на обід .
– в столову? – запитала Енні
-Ні ,зазвичай всі їдять в столовій ,але наше місце де ми їмо втрьох це кабінет музики ,він завжди порожній так що там можна проводити час.
-Це круто…
*Минули 3 уроки ,всі побігли до їдальні окрім чотирьох друзів* –
*Всі вже були в музичному класі*
– О,тут гарно) – сказала Енні зайшовши в кімнату.
-Ага ,а ще тут є старі інструменти ,тільки на них ніхто не грає.- сказав Ерен
-чому тут ніхто не грає? – запитала Енні
– Немає кому ,вчителів нормальних ніде не знайдеш .- відповіла Мікаса.
*Вони поїли їжу яку купили в шкільному буфеті та повернулись на уроки та пішли додому*
Так і пройшов другий день в школі.
Кожен день проходив в школі весело.Всі друзі весь навчальний рік проводили разом ,та він пройшов занадто швидко.Ось так і наблизилось літо.
-Діти!!- закричала вчителька
*Клас шумів*
– ДОРОГІ ШЕСТИКЛАСНИКИ!!-ще голосніше сказала вона
*Клас замовк*
– Ну що ж ,дозвольте мені всіх вас привітати з кінцем цього навчального року..
Вчителька говорила нудні речі майже годину ,це було не дуже але це було краще ніж математика так що учні були не проти .
– Діти,ви мене ж слухаєте?- запитала вчителька
*Хтось кивнув ,хтось сказав тихо “ага”*
– І поскільки цей навчальний рік закінчився ,а завтра вже літо тож я пропоную вам всі разом піти на пляж та відсвяткувати кінець уроків ,хто за ?
* Багато хто підняв руки , але половину ні*
– ну що ж ,не багато ,тоді можете позвати своїх друзів якщо захочете. – запропонувала Ольга Юріївна.
Всі погодилось та пішли .
– Енні, ти ж підеш на пляж завтра ?-запитав Армін -Можем позвати Мікасу та Ерена..
– Оо так , звісно що піду – відповіла – Обов’язково треба позвати Ерена та Мікасу.
Вже наступного дня всі пішли на самий крутий одеський пляж .там було все на світі .Кафе ,морозиво та люди які ходили та продавали кукурудзу і багато чого ще.
-Щось наша парочка запізнюється. – сказав Армін
– Ага ,щось на них не схоже- Відповіла Енні .
Та через декілька секунд Ерен та Мікаса швидко прибігли до друзів
– Ми купили вам морозиво! Воно таке смачне!- сказала Мікаса та подала Енні пломбір в шоколаді.
– Ну що ,давайте доїмо та підемо грати в волейбол ?- запропонував Армін
*Всі погодились та швидко доїли морозиво *
– Ну що – сказав Ерен – В волейбол?
Всі побігли до інших на пляж та почали грати в волейбол ,це було найкрутіше відчуття ,вони веселились ,все було занадто прекрасно .Було дуже тепло ,хвилі розбивались об пісок та бризки води крапади на друзів .
– Ой люди ,здається почався дощ..-сказав хтось з компанії.
А дощ справді почався ,він швидко був теплим та великим.
– Ааа як круто !-засміявся Армін та випадково впав в море.
Ерен та Мікаса взялись за руки та стрибнули до Арміна .А за ними всі інші. Вони плавали там дуже довго ,це був прекрасний момент. Почуття коли ти потрібен ,почуття комфорту та радості.Всі сміялись ,всі веселились ,це ніхто не міг забути .
Та це лише спогад. Який пам’ятали лише четверо друзів. Це були напевно самі яскраві роки в житті кожного з цих людей .Рік за роком проходили занадто швидко. Дружба між Арміном та Енні почали змінюватись в щось більше , та ніхто з них не замічав цього.. І ось через 3 роки Армін замітив і зрозумів що Енні – це та людина яка йому потрібна все життя. Тож одної ночі в 2013 році..
*Гудок телефонного дзвінка*
-Алло- підняв трубку Армін.-Що тобі потрібно в такий час?
-Привіт Армін, ти зайнятий ? -сказав Ерен сонним голосом
-Не дуже ,щось термінове ?
-так.
-Що саме?
-Це дуже важливо..
– Може ти скажеш і не будеш тягнути ?
-Я їду в іншу країну.
-Що? Чому?
– Мені потрібно вчитись далі ,а вчитись я їду в Германію..З Мікасою.
– З Мікасою,що?
– вона теж їде вчитись в Германію. Вибач що так різко сказав ,через тиждень вже маємо їхати.
– ТОБТО ТИ ЗНАВ !???
-Що знав ?
-ЗНАВ ЩО ТОБІ ПОТРІБНО БУДЕ ПОЇХАТИ АЛЕ МОВЧАВ!
-Вибач. так було потрібно.
-я радий за тебе- видавив з себе Армін хоча був жахливо сердитий на них.
-Добре..
*Армін кинув трубку*
Йому було самотньо..Що він буде робити без друзів ?
На годиннику було майже 4 ранку. Армін прокинувся та відчув щось ,невже йому зараз залишалось думати тільки про Енні?
*Армін взяв телефон та набрав її*
Було чути лише гудки. Напевно вона ще спала.
Йому не було чим зайнятись ще так що він пішов пити каву на кухню.
Десь через хвилин 30 нарешті йому перезвонила Енні.
-Алло!-Сказала Енні.
-Привіт ,еее..-відповіла Армін
– Нема коли пояснити зараз ,прийди будь ласка до кафе ,терміново!
– Добре..
*Армін швидко одягнувся та вибіг на вулицю ,по скільки кафе було в центрі то швидше було піти пішки ніж чекати маршрутку*
Армін вже був майже не місці ,він так швидко біг що ледь не врігався в таблички
{Вул.Рішкльєвська-Вул.Деребасівська }
Він вже підбіг до кафе де побачив Енні
-привіт- сказав він
– Привіт..-також привіталась Енні
-Ти якась сумна ,щось сталось ?
-Мені треба тобі дещо сказати..-Сказала Енні
-Мені теж..- сказав Армін .
Армін наважився розповісти їй про свої почуття ,хоч і не був впевнений що так потрібно.
– Ти вже чув що Ерен з Мікасою їдуть в Германію?
-Так..
-Мені теж потрібно їхати ,в інше місто ,в Київ.Так сказали батьки ,я б дуже хотіла залишитись ,вибач.
-що..Так ти теж їдеш..-По очас Арміна потекли сльози ,він подумав що краще не треба розповідати їй про свої почуття якщо в них нічого не вийде..Він думав хо якщо скаже їй про це то вона буде все життя жити з цим..
*Енні обійняла Арміна *
-Сьогоді ввечері я вже їду..
-сьогоді?
-Так..Піду збирати речі ,на потяг мені сьогодні о 18:00..Якщо що то..
-Я обов’язково прийду..- сказав Армін та пішов геть.
Енні було дуже сумно, невже це кінець їхньої історії…
До вечора час пролетів швидко, всі вже були біля потяга.
Армін, Мікаса,Ерен та Енні не могли попрощатись, всі були заплакані і не хотіли розлучатись..
-Тримайте -Сказала енні у подала конверти кожному-можете потім відкрити ,коли прийде час ,пізніше.
Всі взяли їх та мовчали ,вони мовчали не орум що були ображені ,а тому що не будемо зо сказати. Вони в останній раз обійнялись та Енні сіла в потяг і поїхала.
З тих пір життя вже не було таким , коли всі друзі поїхали і Армін залишився сам ,він почував себе самотньою.Проходив час. В перші місяці він зводив Енні та вони спілкувались ,в неї було все добре ,але потім вони перестали спілкуватись . в один день коли вже не були чути “алло” чи “привіт” ,були лише безкінечні гудки , Армін думав що життя Енні покращилось і він їй більше не потрібен ,начинок в неї все добре -думав він.
Мікаса та Ерен через деякий час одружились і почали жити в Германії.
Проходили дні ,місяці ,роки. Кожен день починався з кави та роботи.саме нудне життя.
Та ось ,настало ще одно нікому не потрібне день народження. Арміну вже 19. Ні торта ,ні свічок не було. Але він згадав про Енні ,про дівчину яка змінила його життя. А саме про той конверт і фразу “відкрити коли прийде час , пізніше” чомусь саме зараз він захотів відкрити його ,напевно час і справді прийшов.. Він відкрив шухляду яку не відкривав вже дуже довго ,весь конверт вже трохи пожовтів. Біля нього був лише пил, і ось він сів і відкрив цей конверт ,всренедені якого були фотографії.. їх було багато
Старі фотографії в яких було закладено скільки спогадів..Тільки вони все пам’ятали так добре …
[Трішки від автора ⬇️
[Поки що це все ,думаю потім ще допишу ,навряд чи хтось буде це читати але якщо хтось починає то це перше що я спробувала написати .Доречі всі події відбуваються в Місті Одеса тому що мені так хочеться .я пишу те що прийде в голову так що їх чим все закінчиться ) Ну постараюсь зробити щось нормальне ,там можуть бути помилки так що вибачайте((]