Тут і зараз

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Написано для Осіннього фікрайтерського з’їзду 2021 за ключем “Залишся”.

***

Доволі часто Ділан повертається з роботи затемно. І доволі часто у цей час Денні уже спить.

Тому у Ділана вже навіть виробилась звичка — усе робити дуже-дуже тихо, бо хтозна. Світло у вікнах нічого не гарантує. Він тихенько відмикає та замикає замок, з ледве чутним стуком ставить ключі на полицю. Скрадається квартирою, наче злодій — геть нечутно, ніби от-от його можуть піймати та подзвонити у 911, ступає по паркету і вимикає усюди світло. Прослизає до спальні крізь напівпрочинені двері. Роздягається та нишком залазить на свою холодну половину ліжка.

Ліжко прогинається під його вагою, і він завмирає, вичікуючи. Денні не прокидається, лише трохи повертає голову до Ділана, а тоді голосно видихає та кутається щільніше у ковдру. Ділан кутається теж.

А тоді лежить без сну, відчуваючи, як гудіння в голові потроху стихає, і думає, що, можливо, спершу вартувало б заслонити штори, аби місяць не світив просто в очі. А ще про тею що злодієм він і є. Справжнісіниким таким, за котрим поліція, ФБР і решта їм подібних плачуть гіркими сльозами. Ділану здається… ні, не так — Ділан точно щось краде. Точніше навіть не щось, а когось — декого дуже-дуже конкретного, якщо бути відвертим.

Він краде Деніела.

Ховає його від усіх у своїй — у їх спільній насправді — квартирі, наче дракон — золоті монети. Всміхається якось невесело, бо голоси в голові — не ті з котрими радять звертатись до психіатра, а ті, котрі вмикаються у голові кожного, хто не може заснути уночі — кажуть, що у Денні золоті руки і блискучий розум, а Ділан радше не дракон, а сорока, котра гребе у своє гніздо усе, що блищить. Деніел просто блищав найяскравіше, а Ділан навіть половини того його блиску не вартий. З Діланом живеться нелегко, і він поняття зеленого не має, як Денні усе ще його терпить — він замкнутий, мовчазний, вічно злий та роздратований, інколи навіть грубий, злопам’ятний та мстивий. Звісно, Денні більша частина з усього цого не стосується, однак…

— Ні, — раптом чує він.

Денні любить порозмовляти уві сні, тому спершу Ділан навіть не звертає на це уваги. Та коли це простеньке слово лунає знову, Ділан повертається до Денні й розуміє, що той не спить і розглядає його сонним поглядом з напівопущених повік.

— Що «ні»? — перепитує Ділан,

— Просто ні, — хитає головою Денні. — Що б ти там собі не надумав — забудь.

— Як ти?..

— Я тебе знаю, — морщить той брови. — Ти забагато думаєш. Тому кажу тобі — перестань. Просто залишся зі мною, тут і зараз. Гаразд?

Ділан хоче відповісти, що з ним би він залишився до скону, однак не думати — це для нього, певно, щось геть захмарне. Та відповіді Денні, здається, навіть не чекає. Він підтягується ближче й на якусь мить доторкається губами до Діланових губ. А тоді притуляється до нього усім тілом, оповиває руками й дихає, гаряче й розмірено, кудись йому у шию.

І всі голоси в Ділановій голові вмовкають.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

2 Коментарі на “Тут і зараз

  1. Дуже розумію Ділана — усі нав’язливі думки і сумніви приходять саме тоді, коли намагаєшся заснути. І так, його сумніви щодо всього — дуже мило. Мило, коли люди мимоволі забивають собі голову дурними думками, бо бояться нашкодити близьким і коханим. Чудова робота, дякую за участь у челенджі ♥

     
    1. Your Alternate Uneverses :
      Ранк: Новачок
      5 коментарів

      Тобі дякую за чудовий челлендж)) Обов’язково напишу роботи і на інші ключі, просто зараз голова іншим забита.

       

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: