три рази коли тайлер не міг покинути ліжко і один раз коли в нього вийшло

• переклад, посилання на оригінал: https://archiveofourown.org/works/16896105

.

Шоколадні крихти на верхівці оладок викладені у формі інопланетного чоловічка, що привітливо махає рукою. Джош працював старанно, стовідсотково з висунутим язиком і мружачи очі, як він робить зазвичай, коли зосереджений.

.

1

 

Це важке відчуття на його грудях, те, що нагадує ковадло, поставлене на них, давить, доки ребра не зламаються у кількох місцях і не стануть причиною його смерті. 

 

О, так, він хоче закрити очі коли лягає спати вночі і ніколи не відкрити їх знову. Можливо зранку, якби він таки їх відкрив, побачив би яскраве світло. Можливо його дідусь був там і простягнув би йому руку щоб Тайлер зміг приєднатись до родичів у тих блідих помаранчевих хмарах.

 

Він про це мріє.

 

Але він відкриває очі і бачить рожеву голову Джоша, і він знає, що живий, тому що ніщо ніколи не приносило йому такий біль, як Джош, що просто лежить.

 

Джош сопить.

 

Тайлер закриває очі, але відкриває їх знову. Він відкриває їх знову. Він відкриває очі кожен день і думає про те, що міг би вирвати їх і тримати в своїх долонях наче ненормальний.

 

Коли Джош прокидається, він рухається через ліжко. Через тіло Тайлера як підставку для руки Джоша, і він шепоче на вухо Тайлера: 

— Думаєш ти можеш зробити це сьогодні?

 

Це боляче, дуже боляче. Джош, що говорить з ним, приносить біль.

 

— Я не можу, Джош.

 

— Все нормально, — каже Джош. Він гладить груди Тайлера. — Все нормально. Все добре.

 

Джош ніколи не змушує його. Джош розуміє і приносить сніданок у постіль з посмішкою на обличчі. 

— Оладки, — він каже. — У формі НЛО.

 

Шоколадні крихти на верхівці оладок викладені у формі інопланетного чоловічка, що привітливо махає рукою. Джош працював старанно, стовідсотково з висунутим язиком і мружачи очі, як він робить зазвичай, коли зосереджений.

 

— Дякую, — каже Тайлер. Джош цілує його в лоб і йде на роботу.

 

2

 

Пошти забагато. Тайлер чує як працівник стукає тричі перш ніж поставити пакунок на ґанок і застрибнути назад у машину. Машина заводиться, від‘їжджає і собаки на їх вулиці гавкають і гавкають.

 

Тайлер знає: це подарунок для Джоша, щось, що він замовив на День Народження. Це одна з м‘яких іграшок, ті, що можна підігріти, хороші для обіймів, м‘які і теплі. Тайлер замовив дві таких. Він би міг встати з ліжка, схопити коробку і сховатись під ковдрою з новим ведмедиком. Він би міг заснути і уявляти як горить у пеклі, але насправді не може навіть цього. Він не може навіть цього.

 

3

 

Джош все ще не прийшов і шлунок Тайлера болить. Він гризе нігті. Коли нігті згризені, він переходить на шкіру навколо. Це боляче і йде кров, але Тайлер злизує її всю і ігнорує спазми в шлунку.

 

+1

 

Постіль пахне як лаванда; Тайлер піднімається з ліжка і шкутильгає до ванної. Ходити боляче, як приносить біль і все інше час від часу, і йому доводиться присісти щоб відлити. Він тримається за свої бедра доки шкіра навколо не стане білою, нахиляється, доки не ризикує впасти головою на підлогу.

 

На кухні Тайлер тикає пальцем у рослину на столі, котрої не було тут, коли він минулого разу виходив із кімнати. Листя трохи сухе, з’явились тріщини по краях. Тайлер виливає на землю воду з крану, дозволяє краплинам затриматись на листі і підтримати в рослині життя.

 

Таймер шморгає носом.

 

Джош входить на кухню. З ранковим пакунком під пахвою, він мовчки дивиться на Тайлера, а Тайлер дивиться на нього. Він каже:

— Привіт.

Він посміхається:

— Що ти хочеш на вечерю?