Полум’я в моєму сонці –
все горить, та не згаса.
Чи то сум, чи то тривога?
А воно все дужче гра!
⠀
Грає кольором квітучим,
язики цвітні пуска.
Не пропусте вільні тучі,
і не згасить та ріка.
⠀
Та ріка, в якій молила –
на спасіння. Поможіть!
І кричала як дитина:
“Петлю мо́ю не в’яжіть!”
⠀
Знаю таємницю Божу-
живимо один лиш раз.
І несу з собою ношу,
що веде мене крізь час.
⠀
У дорогу ту, тяжкую,
я взяла з собою сонце.
Щоб на ранішньом ганку
Не зустріти незнайомця
⠀
Сонце моє збереже
від незайманих образ.
Проте серце не збреше:
сонце мо́є згасло враз.
⠀
Згасло швидко, без гримас,
оголивши дикий вогник,
що болюче й без прикрас,
Знищив темний місяць, зорі
⠀
Зорі ті міняли сонце.
А тепер уже кінець.
І нема того віконця,
Що пускало промінець
⠀
І терпіть мені до віку,
цю любов вогню. Страшну.
Хоч скоріше я і звикну,
мати новину тяжку…