Стоять тополі в полі,
Де шлях проліг в село.
Стоять як наші долі,
Як мамине тепло.
Стоять вони віками,
Як сторінки життя.
Із нашими думками,
Ідуть у забуття.
Стоять вони у полі,
Високі та шумні.
Пошарпані в них долі,
Плачуть навесні.
Хай знає Україна,
Що ми є не одні,
Червона калина,
Росте на висоті.