Тиша

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Фік для Осіннього Фікрайтерського З’їзду 2021, ключ: Цвіркуни.

Гаррі брів по нічній вулиці майже всліпу. Його зір застилали сльози – хлопець йшов вперед, наче п’яний, і намагався втримати крики. Він повернувся додому три дні тому. Після бою у Міністерстві, після Волдеморта, після смерті Сіріуса… його знову закинули у цю діру. Самого, розбитого і змученого.

Він не знав, чому це відбувається. Не знав, що з ним не так. Чому кожен, кого він любить, помирає? Чому він мусить усіх ховати?

Поттер добрів до дитячого майданчика, де ще на початку року Дадлі тикав йому в обличчя смертю Седрику, у якій Гаррі насправді був винуватий. Якби він кинувся до кубка сам. Якби він послухав Герміону і не зірвався у Міністерство через одне тупе видіння. Якби…

Звук апарації змусив Гаррі скочити на ноги і заозаритися. Він був готовий, що сам Темний лорд вискочить із темряви, і Гаррі не буде страшно – він поверне те саме закляття, від якого ледь не помер у дитинстві.

Але із темноти до Гаррі вийшов не Волдеморт. Хлопець придивився і не повірив власним очам. Поруч із близнюками Візлі стояв Драко у ідеальній чорній мантії.

Поттер бігав від Мелфоя із самої смерті Сіріуса. Слизеринець намагався виловити його і поговорити за будь-яку ціну, але Гаррі добре ховався. А зараз що? Вони дивились один на одного і жодний не розривав тишу. Довкола був пустир, що шумів нічними травами і цвіркунами, а ще якась нічна птаха продовжувала співати, наче життя триває навіть після смерті близьких.

Гаррі хотів закричати на Мелфоя, не дати йому ступити ні кроку. Він хотів гаркнути, що це його тітка вбила Сіріуса, останню людину, яку можна було назвати сім’єю. Він хотів зривати голос і кричати щось образливе, щоб Слизеринський принц поплатився за кожен раз, коли затикав Гаррі цілунками замість того, що відповість на задане питання.

Але Гаррі нічого не сказав. Гаррі вивів паличкою знайому руну, вкладаючи усю силу в безмовне закляття як тільки Мелфой робить крок йому назустріч. Драко навіть не повів бровою – відбив закляття легко і так само безмовно. Близнюки позаду відійшли подалі, щоб їх не зачепило, і мовки слідкували.

«Він помер через тебе і твою сім’ю!» – хотів крикнути Гаррі, натомість кинув паралізуюче.

Драко під прикриттям Протеґо підходив ближче і намагався впіймати затуманений горем погляд. Він тільки-но втік із сімейної вечері, де Белатриса радісно сміялась і пила вино. Він мав отримати мітку Смертежера через кілька днів. І його поява – чергова пуста надія для Поттера, бо наступний рік остаточно розкидає їх по різним бокам.

Але він не зміг залишитись осторонь, знайшов блазнів-Візлі і примчався як тільки зміг.

Гаррі продовжував закидувати його заклинаннями, Драко мовчки відбивався, чекаючи, поки злість хлопця мине. Нічну тише розривали лише звуки заклять, що летіли на всі боки.

Уже на підході Поттер раптом зробив декілька хитрих кроків і Драко відчув, що не встигає захиститися.

– Круціо! – голос Поттера сердитий, майже нелюдський. Драко підкинуло на місці, але біль так і не прийшов, бо Гаррі не хотів завдати йому болю, а лише викинути частинку свого.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: