…
Пройшло 2 роки з половиною, наближалось 31 жовтня 2021 року. Двоє друзів так само жружили, сміялись та жартували,хоча й були проблеми з відстанню. Сьогодні Ваня з Поліною робили костюми для концерту в честь Холоувіну в понеділок ( у однокласниці була роль відьми, а у хлопця – злий дракон).
– Нормально тут буде зеленим зафарбувати?
– Дай подивлюсь… угу, валяй.
Пройшла ще одна година.
– Діти! Обід!
– ідемо!
Обід був нудним, прям як настрій двох однокласників.
– Що звами сталося? Суп не любите?
– Хто сказав? У нас все нормально. Все ж нормально?
Поліна повернулася до свого друга, який вже дмухав на гарячу рідину з овочами, бажаючи пошвидше закінчити трапезу.
– Ее.. так. Все добре
– Тоді доїдайте і в кімнату. До мене сьогодні тьотя Люда приїжає.
Донька ледьве втрималась, щоб не виплюнути щойнопокладений в рот суп.
– Я надіюсь вона ж не зі своїми спиногризами приїде?
– З ними…
– Кімнату закрити на ключ… вікно закріпити дошками… доїдай швидше, нам треба здриснути до того як вони приїдуть. А то…
– … нам не вижити. Я вже доїв, дякую було дуже смачно.
Зрозумівши ситуацію, хлопець швидко встав зі столу і вже разом двоє друзів взяли свої недороблені костюми, і пішли на вуличну лавку біля ” АТБ”.
– Я думав завтра школу прогуляти… там будуть тільки вистави для першоклашок… І для чого нам дали ролі в постанові? Могли б без них обйтись…
– Та нормально все буде! Я зроблю максималюно цікаво. Потім в мак поїдем.
– Доообре.Всаеодно навіть в дома не буде що робити.
Пройшов час, і вони вже доробили свої костюми.
– А ти свою репліку вивчив?
– Репліку?! Мені нічого висилали.
– А.. вибач. У тебе слів і нема. Ти ж дракон
– Буду себе тепер цим тішити.
31 жовтня: 8:30
Сонце ще не вставало, було відчуття вечора. Всі діти були раді: щоб в 104 ШКОЛІ ІМЕНІ О. ОЛЬЖИЧІ. В НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ БУЛО СВЯТО ПРО БІСІВ ІЗ ІНТЕРНЕТІВ треб було дуже постаратись. Напевно, тому не дивно що всі вчителі ходили м’яко кажучи незадоволені. По всюду був дим, павутина та хлопавки з павуками. На одній стіні висів плакат: “ПОСТАНОВА НА ЧЕСТЬ ХЕЛЛОУВІНУ 6-б класу: принцеса та лісниця в страхо-країні”
– Вітаю міс відьмо – Ваня був в гримі.
– Вітаю о містер дракон
Двоє ледьве стримались щоб не засміятись.
– Нагадай, на скільки в нас “постанова”?
– На…. 10:00.
– Так. На 10:00. Скільки часу тобі грим відьми будуть робити?
– Приблизно хвилин 15. Мене турбує те, що ти насолоджуєшся тим, що я буду відьму грати.
– Що? Нічого я не насолоджусь, пані відьмо
– Скзав пан дракон. Ідем, ми і тк до підготовки запізнюємось.
– Там півготовка, що допоможе нам капець як мало. Мене навіть мам нагримила, що швидше цей процес був. А ти “Л”. І якщо нас будуть гримувати по списку, а так і буде, то перших нагримують головних героїв: лісницю та принцесу .
– Аа… а хто їх грає?
– Поля – Принцесу. Тая – лісницю. ВоНа Ще РоЗкАзУвАлА, щО в НеЇ бУдЕ кОшИчОк З гРиБоЧкАмИ. МуХоМоРчИкАмИ.
– Ідем.
– Як скажеш, мадам відьмочко
– зараз *****
– Мовчу.
Друзі зайшли в клас, заповнений по стелю відповідальністю, хвилюванням та клопотами. Всі готувались до вистави, причому навіть ті хто в ній не брав участі.
– І от **** ми маємо ***** це робити? Ми ж в ваших **** **** участі **** не беремо.
– Женя, розчаровуєш. Матюки не через слово. Я аж в шоці. Невже ти на правильний шлях стаєш?
– заткнись ****.
– Як захочеш. Мені всеодно.
Пройшло 40 хвилин, всі учасники постановки вже були в актовій залі.
– ТаЯ, пОкАж пРеКрАсНиЙ кОшИчОк.
– Прям капець який красавчик. Просто ****. В ньому навіть мухомори є.
– МуХоМоРчИкИ? Ой ЙоЙ, яКиЙ пОгАнИй ПрИкЛаД дІтЯм ДаЮтЬ. жАхххх.
Ніхто вже не встиг нічого відповісти, так як Антоніна Миколаївна вже підійшла.
– Починаймо! Андреєві, готуйтесь. Коли почуєте музику – виходьте. Іншим я подам знак коли виходити.
– Угу.
Почалось. Поілна і Тая вийшли на невелику сцену, запевнену димом та бульбашками, і рушили в мандри по страхо-країні, в якому натрапляють на великого ведмедя ( Матвєй), гобліна ( Ілля), клоуном з червоною кулькою( Поліна Ф.) та дракона з відьмою. Були танці, трішки співів і навіть трішки інпровізації – всі старались придумати якісь жарти, які підходили до істрорії.
Після вистави усі були втомлені , і Антоніна Миколаївна навіть відпустила їх з уроків, тому всі пішли в гардероб, де одівали куртки та чалапаали до дому, і Поліна з Ваньою не виключення. Проте, щось було не так. Горькавий був блідний та надиво затуманинеми очима. Поліна з дивом це помітила.
– Вань, все добре?
Спершу, він не відповів. Пройшов деякий час.
– Вань? Вань?! Алло гараж! Ти тут?
– Ти… бачеш його?
– Кого?
– Його… камінь.
– Тут нема ніякого камня. У тебе якісь галюцинації? Ти нормально себе почуваєш?
Хлопець впав, проте призимлитись на підлогу не встиг- подруга швидко його підхопила.
– Що сталось? Викликати швидку? Ти блідний, як крейда. Я тебе до медсестри віднесу.
Ваня вхопив боляче подругу за плече.
– Ай! Що за…
– Зімною все добре. Давай… підем в ліс..
– Що? Ти здурів? Для чого нам в ліс?
– Просто… ідем.
– Ти не стоїш, яке ідем? Я кличу дорослих, кажу що тобі…
– ІДЕМ… В ЛІС!!!!
– ТА ТИ ЧУЄШ МЕНЕ ВЗАГАЛІ? Я НЕ ПІДУ НІ ЯКИЙ ЛІС! ТОБІ ПОГАНО, ЗА НАМИ ВИЇХАЛИ БАТЬКИ! ТИ ВЗАГАЛІ ОТУПІВ? Я допоможу тобі іти.
– Ніііі. Піди зі мною. Ліс.. ЛІС, ЯК ТИ НЕ РОЗУМІЄШ?! ЧОМУ ТИ ИЕНЕ ТРИМАЄШ?
– Твоя мама вже за тобою прихала. Вона тобі допоможе.
Поліна відповідала вже спокійно, міцно тримаючи хворого ( не мається на увазі як образа)
– ВОНА ЩЕ НЕ ПИРИЇХАЛЛАА.
-Вона тобі дзвонила. Сказала що під’їзджає. Ти забув?
– МЕНІ ТРЕБА В ЛІС!!! ПУУУСТИИ.
– Ось, бачиш вона? Я пішла.
З ним все буде добре. Не дивитись на нього. Все буде добре. Йому Допоможуть. Не дивись… не дивись…
– ПОЛІНА МАШИНА!
Якось чудотворно. Ніби в казці. Голова воляє, що це не правда. Що це пройде. Я не умру під машиною. Та дівчина не встигла нічого зробити. Вона не встигла зреагувати. А от Ваня – встиг. Він умудрився закрити подругу, та врятувати від удару машини, яка їхала на доволі високій швидкості. А він умре? Картина, яка буде снитись їй ніби кошмар: кожну ніч, кожен раз, коли дівчина в темряві. Ваня стоїть над нею, з його рота тече ніби рвота, кров. Його очі вже не були затумаанені. Його шкіра не була бліда. Це був той, с кім вона зустрілась в 3-ому класі- справжній Ваня. Проте чому, він в крові?
…
Далі буде
Наступна частина: ” Я вірю, що врятую”