Все життя – це феєрверк,
Яскравих спогадів серпанок.
Все життя – один момент,
Спалах – теж його уламок.
Щирі, живі емоції –
Різнокольорові ракети.
Летять вони в небо з дистанції
А запускаєш їх тільки ти.
Ось у серці спалахом червоним
Розривається кохання.
А ось кольором чорним
Розливається страждання.
Ось жовтий все небо закрив –
Радість серце твоє обійняла.
Та ось твоїх друзів блискучі квіти
Блакитна зоря зійняла.
Ось синя біль тягуча
На небі палає сузір’ям.
За нею сіріє байдужа
Відчуженість розсипавшись пір’ям.
Он щастя помаранчеві зірки,
Сяють на горизонті ночі.
Та серед них можна легко знайти
Страху маленькі фіолетові очі.
Кожна думка, спогад, емоція
Відчувається справді, як вибух.
Іноді навіть здається,
Що він спалює все навкруг.
Ось зірки зеленого усипали небо,
Це спокій твоє серце зайняв.
А якщо гордість лучить із тебе,
Спалах багряний твоє тіло пройняв.
Рожевими зірками сиплеться ніжність,
Очі ріже відчай білий.
Ліловим палає мужність,
Та знову біль застилає синім.
Життя – феєрверк кольоровий,
Що застилає очі тобі.
Тільки пам’ятати треба знову ж,
Що спалахи проходять завжди!