• Заняття скасовані через сильний снігопад. Принаймні, так кажуть.
• Ти проживала цей день раніше.
• Однокласники постять про відміну уроків у соцмережах. На перший погляд, це виглядає як святкування, хоча серцем ти розумієш, що це попередження.
• Стук у двері. Нікого нема, коли ти відчиняєш, так само як і слідів на снігу.
• Ти не сідаєш за руль сьогодні. Ті, хто зісковзують з дороги, вже не повертаються.
• Сніговики ніби з’являються самі по собі. Ти не бачила нікого ззовні, хто міг би їх побудувати. Вони рухаються, коли ти не дивишся.
• Сусідські діти з’їжджають з пагорба. Тільки деякі з них повертаються нагору.
• Ти чуєш як прибирають сніг, але він лежить там, де й лежав.
• Камін потріскує. Ти не пам’ятаєш як запалила його.
• Розповідаєш друзям, що любиш сніжні дні. «Вони затишні, – кажеш, – люблю дивитись як падає сніг, поки я в теплому домі». Насправді ти надто боїшся того, що чекає тебе назовні.
• Ти чуєш як машина зіскакує з дороги за твоїм домом. Ти знаєш, що ними бенкетуватимуть.
• Цей снігопад такий самий, як і всі інші, тож чому скасовували заняття сьогодні?
• Що там таке? У тебе спокуса дізнатись.
• На твоєму дворі сніговик. Хто зробив його? Ти не могла. Вирішуєш залишатись всередині.
• Погода не змінюється наступного дня, але уроки знову є. Напевно, вони пішли.
переклад текста цього автора: https://rocky-mountain-gothics.tumblr.com
Додати до улюблених