Скажений пес сім’ї Цзян

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Серед людей ходили чутки, що Орден Юньмен Цзян тримає у себе пса. Та такого злющого, що всіх інших собак повиганяли! Прості люди не зовсім розуміли, це був не звір… Людина. Справжнісінька жива людина була тою самою скаженою собакою.

Завжди тихе та спокійне хлоп’ятко ще з дитинства тінню слідував за молодшим з панів сім’ї Цзян. Він не називав свого імені та не звертав ні на кого уваги, тому його ніколи не сприймали серйозно та відкрито перед ним говорили, не соромлячись стороннього.

Вперше цей «сторонній» показав себе, коли двійко немолодих адептів шептались майже під боком панянки Цзян. Яньлі тоді розплакалась на місці, а хлопчисько тільки посміхнувся їй і кинув через плече:

— Люба панянко, не хвилюйтесь, вони бульше не зможуть цього повторити, — і побіг прямісінько до зухвальців…

Через декілька годин цілителі все ще не могли зупинити кров у цих двох…

До цього тихий та спокійний, хлопчик видряпав одному чоловікові око, а іншому перегриз горлянку. Вважалося дивом, що ці двоє залишились живими. Вей Усяню тоді було вісім…

Після того випадку хлопчика забрала під своє крило пані Юй, сховавши Вей Іна від людських очей. Хто б знав, що цілих два роки хлопчика щоденно тренували особисті служниці пані Юй — Інчжу та Цзиньчжу! У знайди виявився величезний талант до заклинательства, хлопчик всьому дуже швидко навчався. Кулачний бій, майстерність фехтування, обізнаність в цілительстві та отрутах… Все, що повинен знати найкращий особистий охоронець, цей хлопчик засвоїв через два роки навчання!

До того ж весь цей час володар Ордену без упину приходив до вихованця, благаючи відмовитись від обраного шляху та увійти в сім’ю Цзян, назватися третьою дитиною. Але… Вей Ін так само без упину повторював “Ні”. Одного разу він на цьому слові не зупинився…

— Очільник Ордену, — з прохолодною в голосі відірвався Вей Ін, — ви не мій батько, не намагайтесь нав’язати мені свою сім’ю. На ваше добро я відповім вірною службою, віддам всього себе Ордену, який мене прийняв, але ніколи… Чуєте? Ніколи не намагайтесь нав’язати себе мені за батька! Молодший пан Цзян повинен знати, що він спадкоємець. Ви — не мій батько, я — не ваш син. Більше не ганьбіть себе перед власними підопічними і не давайте мені причин покалічити ще кількох язикатих пліткарів.

Цзян Фенмянь смикнувся, відсахнувшись. Він гулко ковтнув та судомно видихнув. Не такого він очікував від сина Цансе! І це — розмова маленького хлопчика?!

Вей Ін тим часом низенько вклонився та сухо додав:

— Я отримаю покарання за те, що дозволив собі так розмовляти з очільником Ордену. Призначте, будь ласка.

Цзян Фенмянь на мить забарився та не встиг відреагувати, аж в цей момент почувся самовдоволений, садистський голос пані Юй:

— Десять ударів дисциплінарним батогом, — слова жінки відбились від стін великого залу, врізаючись в тіло та кістки. Вей Ін зжав пальцями тканину халату, зчепив зуби. За мить змирившись зі своєю участю, хлопчик вклонився очільнику Ордену, а потім пішов слідом за своїм особистим катом.

В той день Вей Ін повною мірою оцінив можливості дисциплінарного батога Ордена Юньмен Цзян. Це стало останнім, що допомогло відпустити минуле та прийняти “нового” себе.

— Вей Ін клянеться у вірності Ордену Юньмен Цзян та до смерті буде служити задля блага Великого Ордену Юньмен Цзян, — урочисто вклонившись, вимовив клятву офіційно зайнявший посаду адепта хлопчик.

***

З десяти років Вей Ін почав охороняти молодшого пана Цзян. Підопічного навіть спочатку лякала така серйозність та відстороненість його охоронця. Зазвичай зі своїми ровесниками Цзян Чен хоча б намагався порозумітися, проте цей товариш нізащо не йшов на зближення, тільки постійно слідуючи за своїм “паном”, неначе друга тінь…

Проте і така тьмяність Вей Іна не продовжилася довго.

Був якийсь бенкет на честь незрозуміло чого. Цзян Чен тоді навіть не запам’ятав, навіщо батько привіз усю сім’ю до Вежі Золотого коропа. Бенкет відбувся, Вей Ін спокійно стояв за спиною Цзян Чена. Потім дорослі почали обговорювати якісь неймовірно нудні питання про землі та гроші, а занадто активні діти нетерпляче висипались гуляти в сад біля павільйону.

Варто зауважити, що у юних панів та панянок інших Орденів теж були охоронці… Набагато старші. І от хтось зачепив ту саму, “заборонену” тему. Декілька дорослих охоронців почали шепотіти про відносини в сімействі Цзян, діти також кинули кілька необережних слів Цзян Чену та Цзян Яньлі. Вей Ін хруснув кісточками пальців, зіскочивши з гілки дерева.

Як висновок — декілька зламаних кінцівок охоронців, одне тісне знайомство із землею когось із юних панів Цзинь, пасмо видряпаного у Цзинь Цзисюаня волосся та пара відсутніх зубів (хвала богам, молочних) у Цзисюня.

Вей Ін із розбитими носом, губою та бровою, підтримуючи мляво звисаючу зламану руку, плюнув в сторону десятка розкиданих по землі дітей та дорослих:

— Я — охоронець молодшого пана Цзян, — слова сковзнули з уст дуже легко, але від того не менш загрозливо. — Якщо ще раз почую від вас неналежні речі про моїх господарів, вирву язики і заштовхаю в ваші дупи!

— Скажений пес, — прошипів один з більш-менш неушкоджених охоронців.

Вей Ін, який було вже збирався відвернутись, широко посміхнувся й зі словами “мило звучить” вчепився в ніс бідолахи зубами…

Після виявлення інциденту щиро бажаючий вибачитися за вихованця Цзян Фенмянь був доволі нахабно перерваний власною дружиною:

— Якщо цього було недостатньо, я можу знову його сюди впустити, — пані Юй насолодилася миттєвим жахом на побитих обличчях “жертв” та вже серйозніше додала: — Такого й не уявити, щоб десятирічний хлопчисько вклав спатоньки усю вашу розхвалену охорону! — жінка відкрито засміялась в обличчя Цзинь Гуаньшаню. — Не ганьби себе, очільнику Цзинь!

Саме після того “інциденту” в Ордені Цзинь пішли чутки про те, що сім’я Цзян утримує скаженого пса, якого краще не злити. І не говорити про його господарів погано…

***

Незабаром про незвичайного охоронця молодшого пана Цзян дізнались і в Цишані. На зібрання Орденів прибули очільники зі своїми спадкоємцями. Задля розваги організували невеликі змагання серед молодих панів. Вей Ін, звісно, не повинен був брати участь взагалі, але його туди відправили, щоб знову доглянути за Цзян Ченом. Той, надихнувшись своїм охоронцем, тепер витріщався на всіх з викликом…

— Цей хлопець може спалити твоє Золоте ядро за одну мить! — кинув Вень Чао. Вони з Цзян Ченом почали вихвалятися своїми здібностями. Вень Чао, вже відчуваючи свою поразку в суперечці, вирішив затягнути на свою сторону нового учня його батька…

— А… А в мене є… — Цзян Чен на мить розгублено заїкнувся, але, не бажаючи здаватися, раптом знайшовся з відповіддю: — А в мене є Вей Ін!

— Хто-хто? — насмішкувато кинув Вень Чао.

— Вей Ін — це я, — роблячи крок в сторону з-за спини Цзян Члена, вічна тінь раптом набула забарвлення.

— Виглядає кволим, — все ще дивлячись на Цзян Чена, Вень Чао раптом зробив дуже «розуміюче» обличчя і вигукнув: — Вей… Вей Ін! Це ж байстрюк Цзян Фенмяня! Ви дивіться, ще й не посоромився в люди вивести!

Вень Чао говорив показово голосно, тож почули всі і повернулися у бік молодого пана Вень.

Хлопчаки Лань начебто намагалися виглядати незацікавленими, брати Не, навпаки, дивилися на всі очі. І лише кілька Цзинів злякано відійшли подалі, щиро молячись за упокій другого спадкоємця Ордена Вень.

— Молодший пане Цзян…? — з надією в тьмяних очах глянув на хазяїна охоронець. — Можна…?

Вей Іна вже трясло. Варто згадати, що Цзян Чен якось намагався стримати свого підлеглого. Вей Ін тоді в мить затих і вдав, що заспокоївся, але варто було Цзян Чену опустити руки й злегка розслабитися, як Вей Ін миттю кинувся на “ворога”, до напівсмерті побивши зухвальця.

— Гаразд, але не вбивай і не каліч, — відмахнувся Цзян Чен, а сам відійшов убік. Не варто було заважати.

Першим із землею зустрілося обличчя Вень Чао. Ще хлопчисько, але вже така сволота, він за мить обжерся землею на все життя… Вей Іну було все одно на те, який Великий татко у цієї малолітньої тварюки!

Після того, як другий спадкоємець Ордену Вень не витримав акту насильства та відключився, Вей Ін перевів погляд на Чжао Чжулю. Насправді, той був досить далеко, коли Вень Чао втоптали в землю, тому тільки зараз добіг до них.

Його вчитель просив доглянути спадкоємців! Схвильований Чжао Чжулю з розгону активував свою техніку, прицілюючись прямо в голову безіменному нахабі.

Вей Ін в останній момент відскочив убік, перекочуючись по землі, потім миттю вскочив на ноги. У жодному разі не варто недооцінювати цього хлопця!

Ще кілька разів ухилившись від атак, Вей Ін простежив траєкторію рухів цього здоров’яка і в один момент направив свій загартований у численних бійках кулак прямо в щелепу Чжао Чжулю. Удар був настільки сильним, що противник не зміг встояти на ногах, падаючи додолу.

— А яке ж ядро ​​Спалюючого ядра? — весело посміхнувся Вей Ін, розв’язуючи пояс адепта Великого Ордену Цишань Вень!

Інші хлопчаки застигли в шоці та нерозумінні. Вони ще не здогадалися, чого хоче цей охоронець.

Вей Ін, знаходячись в п’янкому трансі, склав пальці разом і замахнувся, щоб опустити руку в живіт Чжао Чжулю. Його три загострені нігті були підточені для подібних випадків!

— Припини, — пролунав спокійний і холодний голос над головою. Пальці увійшли на половину фаланги в тіло юнака, що скрикнув, але дали осічку, не зачіпаючи місця формування даньтяня.

— Лань Чжань, — прошепотів Вей Ін. Оговтавшись, хлопець раптом згадав, що вони з цими тваринами тут не одні… Збоку стояв Цзян Чен. Його обличчя якось помітно зблідло. — Дякую Другому молодшому пану Лань, — різко підскочив та вклонився Вей Ін, завбачливо обтрусивши пальці від чужої крові. Через мить він повернувся до свого бідного господаря:  — Перепрошую, молодий пане Цзян. Ви побачили непривабливу картину чужого оголеного тіла, — незворушно вклонився Вей Ін, акуратно запахаючи одяг Чжао Чжулю. — Нічого особистого, нічого особистого, — примовляв Вей Ін, звично стаючи за лівим плечем свого пана.

Після цього випадку Вей Іна в Ордені Вень чомусь почали поважати, а Вень Жохань навіть спробував переманити хлопця. Внаслідок чого вони мало не посварилися з Цзян Феньмянем, а Вень Чао почав заїкатися.

Вей Ін і сам не знав, коли його відверто дикі вчинки почали настільки сильно діяти на оточуючих. Але до свого повноліття Вей У Сянь, який повернувся в минуле, зрозумів, що ніякої війни не назріває, тому що люди з Ордену Цишань Вень не йдуть на конфлікт.

І тільки очільник Ордену Вень на кожен день народження надсилає Вей Іну подарунки та запрошення вступити до його Ордену.

 


Примітки:

Ну, ви, напевно, зрозуміли, що пан Вень Жохань не просто так це все робить (рухає бровами).

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.