2 дівчини стоять біля метро,
Ніби когось чекаючи
Тримають цигарки в зубах й по черзі підпалюють кінці маленьких руйнівниць,
Виглядають досить престижно,
Брючні костюми й дорогі туфлі,
На вигляд хорошої якості.
Але придивившись, помічаєш, цей стомлений погляд,
Який так і просить лишню годину в добі,
І ось вони втягують густий, терпкий дим
Щось перемінюється в їхньому погляді,
Для них, цигарки – це вже спасіння,
Та сама лишня година доби.
Раптом, ловлю себе на думці,
Що вже не цураюсь цього аромату
Вдихаю повні легені й відпускаю напруженість,
Можливо, ці маленькі вбивці також стануть для мене спасінням.
Додати до улюблених