Ролики. Ними я захопилась не так давно. В дитинстві я кілька разів каталась на них з сестрою та її подружками. Але про це заняття я забула адже мала багато інших справ.Так сталось що моя пара роликів десь загубилась, та зараз це не важливо адже я з них всеодно виросла.
Як мені мало виповнитись 14, я попросила у батьків на день народження ролики, тоді якраз десь вийшов кліп Лани Дель Рей на пісню “White dress”, і там дівчина(думаю наврядчи це була сама Лана) так гарно і ніжно каталась на них, що мені раптом теж захотілось. Я уявляла як літом буду йти в кінець моєї вулиці(адже якщо потім звернути на ліво там буде вулиця з хорошою дорогою), і що я буду там сама не напружуючись “плавати” по асфальту під помаранчевий захід сонця. Але мої мрії розсипались через мою собачку Соню, яка саме перед моїм днем народженням з’їла якусь гидоту, і потрапила до ветеринарної клініки через те що какала кров’ю. І всі витрати пішли на її лікування. Звісно я не звинувачую Соню, та і я не дуже сумувала, адже тоді не так вже й сильно хотіла ті ролики.
З того часу минув рік. Мені ось-ось виповниться 15. Я би хотіла попросити у батьків про 2 речі: перевестись в іншу школу, та ролики.
Але я не можу так просто взяти й попросити адже довіру моїх батьків до мене було підірвано, та й зараз достатньо не легке фінансове становище. Тому я не наважуюсь нічого простити.
Якщо зі школою я вже змирилась(думаю ще рік якось протягну, а за той час відновлю стосунки з батьками, і може через рік вдасться), то ролики на наступний рік відкладати не хотіла. Тому я дійшла до висновку що треба знайти гроші на них.
– Доброго дня. Я – Маргарита, я дзвонила до вас на рахунок роботи. – сказала я з усмішкою до не усміхненого чоловіка років 40.
– А так. – промовив чоловік після того як оглянув мене з ніг до голови – Але ця повна ентузіазму молодь, з пеленок рветься заробляти.
Я вирішила не відповідати на його слова, просто продовжила усміхатись.
Моя робота полягала в тому щоб роздавати листівки. 20 гривень на годину, а тобто 100 гривень на день, тобто 1000 гривень за 10 днів, це вже не погано, тим більше що це не єдиний мій спосіб заробітку.
Я продала майже весь свій старий одяг. І продала кілька книжок, з якими було складно попрощатись.
“Але всі ці жертви для вищої цілі” – повторяла я собі .
І ось. Минуло 2 тижні моєї чесної праці заради “вищої цілі”. В моїй скриньці накопилась вже достатньо серйозна сума. Навіть не могла повірити що я сама заробила ці гроші.
Я не хотіла розказувати батькам що в мене є гроші, адже попередній досвід показував що так робити не варто.