Розділ 1

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Герміона Грейнджер, сильна, не залежна, успішна жінка, яка побудувала кар’єру зам Міністра Магіі, тепер стоїть перед могилою свого вже колишього чоловіка і плаче. Тринадцятирічна Роза намагається втішити мати, але безуспішно… Та й яке тут може бути втішення: чоловік помер в автокатастрофі, залишивши її одну з дитиною, та й ще всі друзі звинувачують її в його смерті! Так вони посварилися, так кричали один на одного, так заїкалися про розлучення, але ж не Герміона вилила в Рона 3 плашки вогневиски, не вона змусила Рона сісти після цього за кермо!

Ви запитаєте, через що ж вони посварилися? Все дуже просто: Герміона не хоче бути прикута до кухні, не хоче тільки готувати, прибирати та прати. Герміона хоче мати кар’єру, дорости до поста Міністра Магії врешті решт! Але Рон хотів інакше: мати дружину домогосподарку, яка виконує всі його примхи…

Герміона вже давно думала про розлучення. І тепер в її голові промайнула думка: чого ж ти плачеш, якщо не кохала вже, га? А й справді, чому? Рон використовував її як домогосподарку і заради задоволення. Чому ж вона не пішла раніше? Вона не мала відповіді на це питання…

***

Якщо б вам хто-сь сказав би, що Драко Малфой нещасний, то ви б просто розреготалися. Але, на жаль, це правда… Він має все: гроші, зв’язки, статус, сина, але… не має коханої дружини. Асторія померла півроку тому. Це була величезна втрата для Драко і Скорпіуса. Але давайте відійдемо від минулого та перейдемо до теперішнього.

Тримаючи в руках улюблені квіти Асторії, Драко мовчав, притримуючи за плечі Скорпіуса.

– Це тобі, кохана… – сказав Драко, поклавши квіти на могилу. – Ходімо, Скорпіусе.

Вони пішли мовчки, обходячи не знайомі пам’ятники. Але, несподівано для Драко, він побачив знайоме волосся. Скорпіус теж не забарився:

– Роза? Що вона тут робить? – здивовано витріщився на однокурсницю, запитав хлопець.

– Я не знаю. Як і не знаю, що тут робить Герміона Грейнджер. Ходімо, запитаємо. – сказав батько, направившись до жінок.

Коли чоловіки тихо наблизилися до пункту призначення, вони все зрозуміли. Ще вчора Драко прочитав про Рональда Уізлі в газеті, але він не знав подробиць. Хоча зараз вони йому не потрібні. Він обережно поклав руку їй на плече і прошепотів:

-Заспокойся…

Герміона з переляку, аж підскочила. Та коли вона побачила знайоме обличчя колеги ( причому, відносно її друга — вони зблизилася в міністерстві) вона заспокоїлася і чомусь міцно його обійняла. Драко дуже здивувався, але все таки обійняв її у відповідь.

– Заспокойся. Ти не винна в його смерті…- заспокійлива сказав чоловік, гладячи її по спині.

Але Герміона вилізла з обіймів і випалила на одному диханні:

– Тільки ти і Роза так вважають! Всі, чуєш, ВСІ мої друзі звинувачують мене в його смерті! МЕНЕ! Я не можу так, чуєш, не можу! В мене не має нічого: ні чоловіка, ні друзів, НІЧОГО!

Вона розплакалась, впавши Драко на груди.

– Так досить ривіти. Ти ж потім сама будеш себе за це корити. Ходімо. – Драко розумів, що сльозами ділу не допоможеш, тому взяв все в свої руки.

Жінка перестала плакати і здивовано подивилася на Малфоя, запитавши:

– Куди?

– В Малфой-Менор. Там заспокоїшся і все розкажеш. – відповів він, повівши на вихід із цвинтаря.

Як тільки вони вийшли, то одразу трансгресували.

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Коментарі на “Розділ 1