Фанфіки українською мовою

    Я нарешті можу сміятись.
    Скільки літ з дитинства пройшло?
    Щиро сміхом тоді заливалась,
    я згадала як це воно.

    Як воно з головою порожньою
    йти по вулиці й співати пісні.
    Як ходити тропою дорожньою
    і не хтіти залишитись в ній.

    І весна доторкається ніжно
    до волосся мого скуйовдженого.
    Я прокинулась тільки і сонно
    задивляюсь на ранок життя свого.

     

    0 Коментарів