Рани загояться

Вмить сльози перестали текти з очей дівчини, на зміну одним емоціям прийшли зовсім інші.

– Хто саме?

У голосі не прозвучало й нотки жалю

– Руда жінка, яку я паралізував спочатку. Роза Гільфорд.

В голові паморочилося, але вже менше, тож Катя почала концентрувати погляд на окремих об’єктах. Долоні чоловіка все ще заспоюючи лежали на її плечах. Розуміння того, що Барті сидить і вислуховує її істерику гріло душу.

* Він міг би піти геть і залишити мене там, але вибрав забрати додому і привести до почуттів.*

– Ти досить добре справилася з завданням,– сказав чоловік, аби хоч якось підбадьорити слизеринку.

– Щось таки вмію.

Нарешті, слизеринка почала тверезо думати.

– От бачиш, щось таки навчив.

– Взагалі-то Зложар я опановувала не з тобою,– відповіла брюнетка, у відповідь на що отримала тільки закочені очі.

– Тобі пора спати. Не думай, що я дозволю тобі філонити без уроків.

–Як я по-твоєму маю заснути після того, що пережила сьогодні?

Барті відкрив тумбу і витягнув звідти зілля, яке залишив ще минулої ночі.

– Нііііі, я не буду пити його.

На обличчі дівчини з’явилася смішна гримаса.

– А я тебе не питаю чи ти будеш, Катю.

– Той бридкий післясмак відчувається досі!

– І буде відчуватися ще довго, адже я не планую слухати твої верескоти посеред ночі.

Барті вручив дівчині зілля і взяв у руки стакан, який стояв на нічній стійці.

– Акваменто! На, і не крився.

Брюнетка спорожнила стакан і різким рухом кинула його назад до стійки.

– Тепер лягай, завтра зранку ми будемо вивчати нові заклинання.

– Які?

– Катю.

– Дооообре.

Дівчина зручніше влягалася на ліжко.

– На добраніч, – промовив Бартеміус, встаючи й прямуючи до дверей.

– Бартііі

–М?

Чоловік підозріло підвів брову.

– Посидиш зі мною поки я не засну?

Шатен обернувся на п’ятах та бурмочачи щось собі під ніс повернувся назад у ліжко.

 

– Тобі слід було відкрити вікно. В кімнаті надто душно.

– Душно тут тільки від твоєї кислої пики.

– То ось як ми заговорили?

В очах Барті промайнули іскорки, які передбачали щось не дуже хороше.

– Фезерс Тікл,– промовив Барті, і в мить Катерина відчула на собі тисячі пір’їнок, які лоскотали її тіло.

– Барті!

Дівчина сховалася під ковдрою, з-за якої чувся регіт смертежера.

– Припини це!

– Ти ж не хотіла бачити мою кислу пику,– в голосі було чутно переможні нотки,– от і сиди там.

– Зніми заклинання!

– Барті, чорт тебе побери, зніми заклинання!!!

Катя висунула голову з під ковдри і на щастя не побачила там жодної пір’їнки.

Тільки Барті, що влігся поруч і заходився сміхом.

– Ну от і що ти наробив? Тепер мій сон зняло, як рукою.

– Оооой, біда чорна.

Всі намагання Каті серйозно говорити стерлися разом із перекривляннями чоловіка. Дівчина взяла подушку, що лежала поруч, і запустила її в наставника. Той, явно не очікуючи такого розвитку подій, не зреагував і отримав по лиці.

Тепер сміхом заливалася уже дівчина, а смертежер знаходився у шоці з цієї ситуації. Потерши скроню, й не знайшовши кращих вирішень сварки, він вирішив, що малиновий чай вирішить всі проблеми.

– Вінкі!

Домовиха з’явилася у кімнаті з глухим хлопком апартації.

– Молодій Міс знову погано? Принести зілля?

– Ні, їй вже краще. Просто принеси дві чашки чаю і печива.

За мить на столику уже стояли ласощі, а Катерина з Бартеміусом поринули у розмову.

– Ти розкажеш Лорду про сьогоднішній рейд?

– Звичайно, він дуже чекає звісток.

Обличчя дівчини побіліло.

– А що? Не хочеш аби він дізнався про твої геройства?

Усмішка не покидала лиця смертежера.

– Не хотіла би.

– Щож, брехати йому я не буду. Ти не зробила нічого поганого, не кожен здогадався би так вчинити. Просто потрібна практика.

– Але я не зробила нічого, що варте поваги. Я могла спалити й нас разом із будинком.

– Цього би не сталося, адже з тобою був я.

Між ними знову виникло мовчання. Кожен із них думав про своє.

– Коли я зможу поїхати до батька?

– Що, вже скучила?

– Ну, я не бачила його майже цілий рік, а потім, після кількох днів мене відправили до тебе.

– Ми можемо навідатися до нього завтра по обіді. Після того, як я навідаюся до Лорда. Чи ти хочеш зі мною?

– Ні.

Чоловік знову розсміявся, у відповідь на що отримав роздратований погляд.

– Більше ніхто не знає, що я була там?

— Стільки питань від тебе сьогодні.

Катя стиснула його плече, щоб зробити боляче, і він стиха засміявся.

– Ні, не знає ніхто.

– Слава Мерліну.

Вони говорили ще довго, Катя розповідала різні історії з гуртожитку, а Барті кидав короткі смішки і інколи дражнив її. В один момент він не почув відповіді на своє запитання.

 

Повернувшись, побачив, що слизеринка уже сопить в подушку. Кравч мимоволі задивився на неї. Катя лежала на самому краю ліжка в піжамі, притискаючи до себе шматок легкого пледа. Волосся розметалося по подушці, закриваючи лице.

 

Тихо, аби не розбудити дівчину, він просунувся ближче, прибрав з лиця волосся і вткнувся лицем в потилицю, вдихаючи приємний аромат… вишні? Так, це точно була вишня. Легко посміхнувшись Барті також закрив очі. Зовсім скоро він також заснув.

 

Гроза всієї магічної Британії сидів у своєму маєтку, дивлячись у зачаровану кулю. Він спостерігав за парою з моменту, коли вони опинилися на Косій алеї. Звичайно, він був досить здивованим, бачачи незвичайне, але досить миле дійство.

 

Один із найбільш небезпечних його підданих спав в обнімку з слизеринкою, яка ледве перейшла на 7 курс. Він ніжно притискав до себе тендітне дівоче тіло, мирно соплячи їй в потилицю. Розьє обнімала уві сні руку свого наставника і повністю довіряла йому. Чудасія. Наступний день обіцяє бути дуже веселим.

 

Волдеморт відключив кулю і пішов до своєї спальні, не бажаючи заважати парі, та посмішка все ж розповзлася по зміїному обличчі.

 

***

Стали помітними сірі відблиски світанку. Ранок почався з ельфійки, яка з гучним хлопком з’явилася в кімнаті Катерини.

– Містер Кравч, уже восьма ранку. Ви просили розбудити вас і міс Розьє. Катя відкрила очі й побачила уже знайому домовиху. Вона відчула чужу руку на своїй талії і ліктем пихнула власника маєтку.

– Ай! Ти що твориш? Ледве розлупивши очі Барті зрозумів, що лежить з Катею в обнімку. Пробурчавши собі щось під ніс, він забрав руку та повернувся на інший бік.

– Ти просив ельфа нас розбудити?

– Мг,– він невдоволено пробурчав. Волосся розтріпалося по кімнаті, а верхні пуговиці сорочки були розчепленими.

– Тоді вставай.

Чоловік гучно видихнув і накрився ковдрою з головою. Домовиха ще стояла посеред кімнати, не знаючи де себе діти.

– Можеш йти, я сама його розбуджу. Дякую,– звернулася вона до ельфійки, й та щезла.

– Катю, не змушуй мене брати гріх на душу і душити тебе подушкою. Дай поспати!

Слизеринка сама не виспалася і виглядала, м’яко кажучи, не дуже, але згадавши слова смертежера  про ранкове тренування, зібралася силами.

–Або ти сам встаєш, або я виливаю на тебе холодну воду. — пригрозила брюнетка.

– У тебе кишка тонка, дівчинко. А взагалі, краще не злити мене з ранку раніше, мало що я тобі зроблю.

Барті зручніше ліг на подушці і задрімав.Для Катерини це прозвучало як виклик, який вона природно прийняла. Недовго думаючи, вона взяла залишену вчора Краучем склянку з-під води, яку він люб’язно подав їй, вона застосувала агуаменті, щоб наповнити його водою, і вилила на чоловіка, що вже встиг заснути.

 

– Твою матір, Розьє, Мордред тебе подери, ти взагалі адекватна?! – заволав Барті.

Катя дивилася на нього найневиннішим поглядом, на який тільки була здатна, і безглуздо посміхалася. Розлючений пожирач невербально висушив себе і рушив у бік дівчини. Та навіть не відсахнулася, коли він наблизився до неї впритул, і вп’явся в неї своїм розлюченим поглядом.

Здається, в голові чоловіка зараз відбуваються справжні дебати. Одна частина Крауча хоче убити дівчисько тут і зараз, а ось друга його частина хоче показати всю свою майстерність у дуелі, щоб ця занадто смілива і нахабна слизеринка зменшила свій запал і більше не лізла до нього.

 

За кілька хвилин, які обидва провели в тиші, сверливши один одного поглядами, він ухвалив остаточне рішення.

Різко схопивши дівчину за зап’ястя, він вивів її геть із кімнати і повів коридорами. За деякий час вони опинилися у вже знайомому дівчині місці. Дуельний зал.

 

– Ну, показуй, чого ти навчилася, якщо така розумна.

Роздратування Кравча передалося і Каті, тож вона вирішила не панькатися й одразу перейти до більш сильних заклятть.

 

– Проїце абсте! – Кравч уміло відбив це заклинання.

– Воларе ампліус.

Не вистачило кількох сантиметрів, аби дівчина полетіла до задньої стінки

 

– Бомбардо!

– Старайся більше, який сенс з наших занять, якщо ти навіть не маєш бажання перемогти?!

 

– Інкарцео!

Барті не встиг відскочити, і мотузка обвязалася навколо його ноги!

 

– Та я з тобою бавитися на буду! Вульнус Релінквере!

На руці і ребрі дівчини з’явилися глибокі порізи.

 

– Блять!

На очах дівчини з’явилися сльози. Вона зовсім не очікувала такого заклинання.

Барті схопив дівчину за руку, що спричинило ще більший біль.

– Епіскі!

Рани затягнулися, та сльози не зникали з очей. Бартеміус обхопив руками талію дівчини й притягнув до себе.

– Вибач, вибач я не хотів нашкодити тобі.

Одна рука лежала на талії, а інша невпевнено гладила потилицю. Чоловік був значно вищий за дівчину, тому вона утунулася носом йому в плече та тихо сопіла. Її трясло, немов вітрила корабля у бурхливому штормі.

– Тссс. Все добре. Рани загоєні.

– Т-так, я бачу. – З очей ще крапади сльози, та вона вже не плакала.

– Вибач мене, Катю. Я справді не хотів причинити тобі шкоди.

– В-все нормально, я пр-осто перелякалася.– голос тремтів, як в загальному і тіло.

– Ходімо снідати.– Вмінню Барті перевести тему міг позаздрити навіть сам Салазар.

 

Сніданок пройшов доволі швидко. За столом чоловік ще мільйон разів перепитав її про стан здоров’я, і закінчивши їсти, кожен розійшовся по своїх справах.

 

***

– І як пройшов ваш вчорашній рейд?– Спитав Лорд, ніби не бачив цього на власні очі,– Катерина на щось реагувала?

– Та, чесно кажучи, вона перевершила сої очікування.

– Блище до справи.

– Спочатку, коли я вбив першого, дивилася на мене квадратними очима. А потім взяла, і спалила решту пекельним вогнем.

Лорд вдав щирий подив, та насправді думав, чи варто казати щось про минулу ніч.

– Щож, думаю, з неї вийде вірний смертежер.

– Можете в цьому не сумніватися, вона перепитує мене коли їй поставлять мітку майже кожного дня.

– Справді? Щож, я думав про це.

– І які висновки? Запитав Барті, очікуючи, що до отримання мітки відбудеться не так швидко.

– Вони отримають мої мітки ближче до Липня, нехай поки вчаться. Далеко не всі добиваються таких результатів, як Катерина.

– Що ви маєте на увазі?

– Мелфой Молодший майже не сприймає інформації, постійно втікає кудись він Ґойла старшого. Про Паркінсон я взагалі мовчу.

– Мелфой пішов у свого батька, такий самий напишений павлін. А що там з Пенсі?

– Та що з Пенсі, вона не робить нічого, окрім вішатися на Мелвіна. А Скотт тільки й тішиться тому. Хтивий дурень.

 

Барті замовк, згадуючи минулу ніч. Звичайно, до взаємин Скотта з ученицею їм було далеко, але все ж. На ранок йому зовсім не хотілося вилазити з постелі цієї роздратованої дами.

 

– Чому мовчиш? Чи Катя також не сприймає тебе, як вчителя?

– Ні, ні. Що ви. Катерина здібна, але інколи в нас виникають сварки .

–Продовжуй вчити її, впевнений, що у тебе вийде зробити з неї гуру темної магії.

– Дякую, мілорде. Дозвольте вікланятися.

Кравч пулею вилетів з маєтку Редлів і трансгресував додому. Дивно, але з появою Катерини це місце й справді відчувалося для нього домом.