Ніч дивилась на мене з вікна самотньо й сердито,
Зазирала міськими вогнями у душу саму.
Тебе вже нема. Це так важко, так страшно, так дико..
І думки не стихали. Кричали під гомін дощу.
Холодильник під вухом гудів, хтось рипнув дверима..
Я це чую? Так чую..А нащо? Не знає душа
Ніби все було добре, без тебе якось же жила.
А тут.. Ніби хтось від серця шматок відідрав.
Може для тебе була я просто стороння людина,
Але путами школи час пов’язав нас усіх.
Ти відбився у пам’яті й нас дуже скоро покинув.
Хто ж знав, не настане для тебе це потім, тоді..
Я сиділа та слухала гомін думок і дощу.
Це для тебе кінець, лишилась остання дорога.
Це дорога куди всі знайомі тебе проведуть,
Це дорога свята. Дорога до самого Бога.