— ПРОЛОГ —

FavoriteLoadingДодати до улюблених

 

***

Коли загроза війни як ніколи нависає над магічним світом, а у повітрі вирують хаос та розруха, важкі рішення ухвалюються швидко та без жалю. 

Так створюється Орден Фенікса, куди приєднуються десятки добровольців, готових пожертвувати своїм життям задля перемоги над Волдемортом.

Але що як допомога прийде звідки ніхто не очікував, в одну мить перевернувши усе з ніг на голову?

***

Здатність розпізнавати неладне з’явилася в Мінерви Макґонеґел ще з дитинства — періоду постійних мовчанок та косих поглядів між батьками — і відтоді вірно слугувала протягом років роботи в Гоґвортсі.

 

Може саме тому, зайшовши до кабінету Дамблдора ввечері восьмого квітня, професор першим ділом відчула гнітючу атмосферу, що витала повітрям.

 

Уся кімната просякла дурманливим запахом воску: тіло мимоволі розімліло, дозволяючи думкам вислизати із голови. Тьмяне полум’я свічок навколо письмового столу освітлювало високий жіночий силует, що нерухомо стояв, повернувшись лицем до вікна.

 

— Проходьте, Мінерво, — попросив Дамблдор, дістаючи палочку та різким рухом направляючи її на двері: — Colloportus!

 

Жінка, що стояла осторонь, плавно обернулася на звук. Платинове волосся було зібране на маківці, дозволяючи повністю роздивитися обличчя, гострі риси якого гармонійно поєднувалися між собою. Її зацікавлений погляд перетнувся з Мінервиним, після чого послідував сухий офіційний кивок.

 

— Що ж, дозвольте мені почати, — Хворобливий вид Албуса не віщував нічого хорошого. — Я довго думав над тим, як правильно усе організувати та припіднести. Можливо, ви вже чули висновок Міністерства Магії на рахунок Волдеморта — якщо ні, то ви не багато втратили. Уникати та терпіти. Вони повторюють це із засідання в засідання, єдине, що змінюється — масштаб подій. Я не збираюсь поголовно згадувати усіх тих, хто загинув від рук Смертежерів чи особисто Тома…

 

Протяжне вовче виття, що доносилося зі сторони Забороненого Лісу, перервало його промову. Рука Мінерви інстинктивно вчепилася у магічну паличку, але в ту же секунду розслабилася.

 

— Отже, містер Дамблдор, — скористалася моментом жінка, — чи готове Міністерство до вирішення питання менш…м-м-м…гуманими способами?

 

— Занадто багато людей залучено. Це буде чистої води геноцид.

 

— Його місце займуть і продовжать цілити по нас ще з більшим екстазом, — втрутилася Макґонеґел. — Вся ця ситуація — замкнене коло.

 

— Скоріше навпаки: коло настільки широко відчинене, що мозок просто не здатен охопити весь діапазон подій… Доречі, що на рахунок ваших учнів?

 

— Перепрошую?

 

— Які в них настрої? Найближчими роками випускникам Хогвартсу аж ніяк не вдасться уникнути Волан-де-Морта. Інше запитання — під чию дудку вони будуть танцювати.

 

— Можу Вас завірити, що вистачає усіх. Звичайно рідко хто наважується розказати про свою позицію вголос, але знаходяться і такі.

 

— Зрадники були і будуть завжди, тут ми безсильні, — додала Мінерва.

 

— Є учні, за надійність яких Ви можете поручитися?

 

— Є, — важко видихнув директор.

 

— Чому б Вам не організувати їх навколо себе та не об’єднати зусилля?

 

— Ні, це безумство. Вони ще діти, — завагалася Макґонеґел.

 

— Я не бачу проблеми, якщо вони достатньо дорослі, аби вступати до лав Смертежерів.

 

Виття відновилося з новою силою, розлетівшись ехом навсібіч. Зазвичай бліде обличчя Мінерви розпашілося, а на лобі з’явилися крапельки поту.

 

— Факт залишається фактом. Ніхто зараз не застрахований: ні я, ні Ви, ні школа. Міністерство здає позиції, фактично поступається місцем. А все чому? “Відомо-Хто показав зуби”

 

— Добре, я вас почув, — перебив її Дамблдор. — І подумаю над цим. Обіцяю.

 

Ігноруючи незручну паузу, що повисла в повітрі, жінка продовжувала роздивлятися кожен міліметр їх облич, наче намагаючись знайти якийсь підступ. Нарешті за гучним видихом послідувало:

 

— Здається, мені уже час йти. Гарного вечора.

 

— І, — зупинив її професор. — незалежно від нашого рішення, я буду надзвичайно вдячний, якщо ви залишитеся в Гоґвортсі. На певний час. Зараз будь-яка допомога безцінна, міс Феодоро.

 

— Я подумаю,— відповіла вона наостанок, перш ніж покинути кабінет.

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.