Смак Ночі

Просторий кабінет був погано освітлений, заполонити кімнату темряві заважала тільки настільна лампа яка світила прямо на блокнот який тримала миловидна блондинка в коричневому пальто.

  -Що саме сталось тої ночі міс Джонс?

Тишина захопила кімнату, блондинка явно нервувала і постійно оглядалась. В кабінеті вона була не сама. Біля фікуса сиділа доволі висока дівчина з довгим русявим волоссям. Карі очі байдуже дивились на сильний дощ за вікном. Світлий светир і чорні джинси були її звичайним одягом. Раптом дівчина повернулась до блондинки. І холоднокровно відповіла

   -Вони всі померли…і ви помрете наступною…

Блондинка впала в німий шок доки з її грудей не бризнула кров і вона впала за мертво. А позаду неї стояла висока брюнетка з окровавленою рукою і досі б’ющимся серцем у руках.

   -Ех..може по акуратніше? Новий светир.

Дівчина поморщилась глянувши на заляпаний кров’ю новенький білосніжний светир він дорогого бренду.

Брюнетка стояла і витирала руки від крові салфеткою. І тихо сміялась.

   -А де ж твоє ” це не правильно” ?

Дівчина пожала плечима.

   -Важкі часи вимагають відчайдушних заходів.

І вставши з крісла підійшла до тіла блондинки.

    -Ненавиджу це…

І під поглядом очей брюнетки накрила чорним балахоном тіло вже колишньої журналістки….

   1 Глава

                   Я бачила твою смерть

4 жовтня 219, Бекон-Хілз:

Повня,вночі я біжу по холодному асфальту. Світить тільки декілька фонарних стовбів.Страх,стало важко дихати,я вже починала задихатись холодним нічним повітрям. За мною хтось женеться,я бачу тільки величезну чорну тінь і очі,Боже ці страшні жовто-янтарні очі,від яких кров стине в жилах. Я неможу зупинитись,якщо я зупинюсь хоч на секунду воно вб’є мене! Я біжу по темних вулицях Бекон-Хілз воно не відстає мені страшно Боже як же мені страшно!

 – “Я не можу померти тут!”

Я уже майже відірвалась,і тут я перечіпаюсь через якусь трубу,і падаю воно мене наздогнало.

Величезна істота схожа на вовка дивилась на мене і ричала показуючи велечезні клики. Мене паралізувало страхом я сиділа на асфальті, не можу поворохнутись,і дивилась в його очі,величезні як два місяця очі. І тут він накинувся на мене розкривши свою пащу повну гострих зубів які готові рвати на шматки любу свою здобич. Я і була цією здобиччю,повністю беззахисною на очі навернулись сльози я встигла тільки прекритись руками і вскрикнути.

 -Ааааааа!

     Я прокинулась у своєму ліжку. Мене всю трясло від страху і виглянула у вікно. На дворі був пасмурний осінній ранок. Опале листя повільно падало на підвіконник.

   -Чорт..

Я закрила обличчя руками і намагалась заспокоїтися. Як задзвонив телефон, на екрані світилось ім’я Каммі ( Каміла)

    -Я надіюсь ти прокинулась?

   -Це м’ягко сказано…

   -Крістін все гаразд?

   -Вроді, я скоро прийду. В тому ж самому кафе?

   -Так, так давай пошвидше.

Вимкнувши телефон я пішла в ванну. Поснідавши прийшлося виходити на вулицю. Я спокійно йшла по вулицю як помітила що моя сусідка Емілі ще не виходила поливати свої троянди.

-“Мені чомусь так дивно. В мене якесь погане передчуття.”

Я вийшла на вулицю “14 форліс”

Від побаченого я завмерла…

Повсюди були поліцейські і пару детективів,багато людей скупчилося навколо одного місця яке було опечатано жовтою стрічкою. Я побачила кров, дуже багато крові асфальт був наче пропитаний нею. Я підійшла ближче те, що я побачила повергло мене в шок…

На асфальті лежав труп дівчини розідраної на шматки по всяму тілу сліди від величезних кігтів.

До горла підступила тошнота і я відійшла. Відступаючи назад я стукнулась з поліцейським.

  -Вибачте будь ласка я вас незамітила містер…

  -Семюель Макота,помічник шерифа і часний детектив я веду цю справу.

  -Що тут сталось?

   -Сьогодні ранком знайшли труп Емілії Вотсон її тіло зараз будуть вести на експертизу і визначати час смерті.

 -Е.Емілія Вотсон?

 -Так ви її знали?

 -Вона моя сусідка

 – Ваша сусідка хм. Ви вчора не замітили нічого дивного?

  -Ні все було як завжди.

  Із натовпу протиснувся поліцейський

  -Сер приїхали експерти!

  -Добре. Я вже іду,вибачте міс,але мені потрібно йти

  -Добре вибачте,що зайняла ваш час.

  -Нічого.

Він вже розвернувся щоб піти,але зупинився і повернув до мене голову.

  -Будьте обачні міс,зараз на вулицях Бекон-Хілз дуже не спокійно особливо вночі,краще не виходять на вулицю в пізній час.

  -Звичайно сер.

Він мило мені посміхнувся і пішов в глиб натовпу. Я не хотіла тут залишатись і швидко пішла геть. Коли я йшла то постійно думала про схожість смерті Емілі з моїм сном. Хоча я просто себе накручую. Зайшовши в кафе я підійшла до столику де вже сиділа Камілла.

   -Привіт, я маю таку новину!

   -Я теж…

   -Давай ти перша.

Я розповіла про те що сталось.

   -Бідняга мені її так шкода.

Я відігнала погані спогади і взяла своє Лате.

    -А в тебе що сталось?

   -О так, так…

І почався цілий потік слів без єдиного зупину.

    -Так багато новин.

   -А то, доречі останнім часом почали зникати люди.

   -Справді?

   -Ага мені Девід розповів.

Вона гордо підняла голову пишаючись своїм хлопцем що працював в поліції.

   -Я такого ще не чула.

   -Це не розголошують. І пропадають в основному молоді красиві дівчата від 17 до 27.

   -А скільки зникло?

  -Вроді 5..

Каммі задумалась і відповіла.

   -Так це точно. Мені якщо чесно уже страшно стільки всього коїться.

   -І їх не знайшли?

 Вона помотала головою.

Мене це насторожило, смерть Емілі зниклі дівчата.

Через годину мені потрібно було йти додому. Коли я вже була в дома я заснула на хвилинку за комп’ютером.

І пошкодувала про це..,це був дуже дивний сон я чомусь лежала серед лісу. Він був сонячним повсюду мох і високі дерева недалеко пробігла золотиста лань і чутно звуки якоїсь Ріки. Я взяла в руки мох,він був таким м’яким і пушистим я вже хотіла піднятись але..

 ???-Довго збираєшся тут валятись?

Це був голос хлопця,але навколо нікого не було. Раптом все почало як переривати то ліс був сонячним і теплим то всього на секунду темним і холодним я відчула щось в себе на руках я подивилась на них і побачила кров… Мої руки були всі вкрові а замість сонячного і живого лісу був темний страшний ліс і мертва тишина,а навколо кров чуть дальше та сама лань тільки вже розідрана на шматки повсюду був запах смерті і гниющого м’яса я так і сиділа на колінах і дивилась на окровавлені руки…

Я різько прокинулась і глянула по сторонам. Все було як завжди тільки мій комп’ютер висвітив дивну статтю.

-Загадкове вбивство в Бекон-Хілз?

 Я відкрила статтю і почала читати.

   -В 4 серпня 1996р сталося вбивство 26 річного Ендрю Харіса. Його тіло знайшли на 14 форліс воно було розірвано на шматки, а по тілу знайдено сліди від кігтів, поліцейські встановили що це напад великої тварини. Сім’я Ендрю каже, що того вечора він повертався з роботи. Слідчі встановили час смерті. Це сталося опівночі, поліцейські почали розслідування і вияснили у зоологів, що це несхоже на гірського лева чи пуму ніхто так і невияснив що це була за тварина бо ніхто ніколи такого не бачив і цю справу закрили.

 Я відкрила фото що було внизу статті там лижало тіло молодого хлопця і великі сліди від кігтів такі як на Емілі.

   Це все дуже схоже на вбивство Емілі, значить це уже колись ставалося. Навіть вулиця теж 14 фролінс, але я ніколи не чула про Ендрю Харіса напевне я тоді була ще дитиною або мене взагалі ще не було, там було написано що це сталося 1998 року значить я ще тоді не народилася 3 роки різниці.

Цей звір…справу закрили… Я відкинулась на крісло і закрила очі.

  -Боже…що це все значить?

Раптом телефон задзвонив і я побачила що спізнююся на роботу. Прийшлося швидко одягатись і виходити з будинку.

Вже була десь 4 вечора бо вже трохи стемніло. Я пішла і подивилась на будинок Емілі. Нічого так і не змінилось двері так само опечатані. Я вже пішла дальше стараючись не думати про це. Але все-таки я зупинилась обернулась до її будинку і рішуче покрокувала до нього.

      Я вже була біля дверей, але мене зацікавило зовсім не це, а вікно. Я знала що там щось є моя інтуіція просто кричала про це. Може це дурість але я пішла до її вікна ззаді будинку. Я підійшла до нього, воно закривалось опускаючись в низ. Але воно було відкрите я підійшла ще ближче і побачила на дерев’яному підвіконнику сліди кігтів…

  -“Якого…”

Це виглядало наче хтось залізав в її будинок. Я відійшла і почула шорох. Все тіло напряглось відступаючи управління тілом не розуму а відточиним інстинктам.

Я звичайно боялась, але всеодно повернулась і побачила силует.

 -“Вот чорт я влипла”

Я вже встигла це подумати, але силует зник. Я видихнула і швидко направилась від цього будинку якнайдалі

    Я вже була в лікарні Бекон-Хілз.

До мене зразу підлетіла Джульєтта.

  -Крісті я так рада тебе бачити!

На ній як завжди був білий халат а під ним були чорні джинси і світло сіра футболка.

  -Я теж. Як ідуть діла?

  -Все нормально тяжких випадків не має, такщо твоя зміна буде спокійною.

  -Ти на побачення?

Джульєтта трохи почервоніла і потім кивнула.

  -Ага, ми з Крісом зберались в ресторан.

   -Вау.

   -О! Іще, сьогодні з тобою на зміні буде доктор Майкилсон.

Джульєтта поводила бровами, а я на це тільки закотила очі.

  -Невидумуй.

  -Крісті він самий красивий і сексуальний доктор,до того ж він з тобою так мило говорить і поводиться ти йому явно подобаєшся.

 -Може й так, але я подобаюсь йому тільки як колега.

   -Ну добре. Я пішла бувай

  -Бувай.

Джульєтта пішла, а я вже оділа халат і сіла на своє місце на приймальному пункті.

 Година йшла так нічого і не сталось. Мені не прийшлось навіть заповнювати медичні картки, в лікарні було дуже тихо.

Я спокійно листала якийсь журнал поки до мене хтось не підійшов.

  -Крісті?

Піднявши голову я побачила Ніколаса Майкилсона.

  -Нік привіт.

  -Привіт, сьогодні якось смутно неправдаж?

Сині джинси біла футболка і білий халат як завжди був одягнений Нік. Він був блондином його волосся було майже біле з відтінком золотистого і зелені очі.

  -Це точно навіть простих випадків немає.

Я відложила журнал в сторону.

  -Ти як?

  -Нормально.

   -Я не проте, я за Емілі…

   -Нуу я незнаю.

Нік так співчутливо на мене подивився.

  -Вибач я не хотів тебе засмучувати…

 -Нічого.

І тут мене осінило. Йому точно мали привезти труп Емілі на експертизу.

  -Ти бачив її? Детективи ж напевне її до тебе привозили.

  -З чого ти це взяла?

  -Нііік

  -Ну добре добре привозили я вже її оглянув і здав звіт.

  -І що ти може ж сказати.

  -Тобто?

   -Ну є здогадки хто це був?

   -Я незнаю Крісті…

Нік виглядав подавлено. Я хотіла його заспокоїти але..

  -Це все дивно навіть занапто це вже 5 смерть підрят.

Я здивувалась сильно невже були ще жертви.

  -Почекай були ще жертви?

  -Так. Ще 4 не рахуючи Емілії Вотсон і почерк вбивства той самий. Жертву роздерли.

  -А хто ці жертви чому поліція про них не сказала?

  -Інші жертви це 2 дівчини і 2 хлопця. Вони не були пов’язані 1 дівчина турист 2 дівчина студентка 1 хлопець скалелазом 2 приїжджий.

  -Так ось чому ввели комендантський час…

  -Так якби була тільки 1 жертва його би не ввели.

   -І причина смерті та сама?

   -Ага. Мені детективи всю ніч депресували голову.

Нік потер віски він явно довго не спав.

  -Бідняга.

Я дістала з сумки таблетки від голови.

  -Візьми.

Він перевів на мене погляд і посміхнувся. Взяв таблетку і запив її кавов.

  -Дякую.

  -Немає за що. То це був звір?

  -Нуу схоже на те, але таких великих я ще не бачив. Сліди від зубів схожі на вовчі, але вони величезні.

  -Доктор Майкилсон!

З кабінету появилась стажер.

  -Вибач мені треба йти, ти тут не скучай.

  -Добре бувай.

Нік уже пішов а я знову залишилася сама. І знову ця тишина в коридорах лікарні нікого не було, вже була 6 вечора а надворі темно. Зниклі дівчата, жертви тварини яку ніяк не можуть опреділити. Стільки жертв і зниклих і поліція мовчить? І зв’язано чи це між собою..Я знову читала свій журнал. Але мене відволікали чиїсь кроки з коридору. Я підняла голову і побачила хлопця дуже красивого хлопця. Брюнета з зеленими очима. В коричневій футболці чорній шкіряній куртці і джинсах того ж кольору.

  -Добрий вечір.

У нього на обличчі грала весела і дружелюбна посмішка.

  -Добрий…Чим я можу вам допомогти?

  -Мені потрібний 15 пацієнта.

  -А ви хто?

  -Ох вибачте забув представитись. Я Лукас Міллер.

  -Що за пацієнта?

  -Скот Маккол.

  -А ви йому хто?

  -Друг.

  -Вибачте але час відвідувань закінчився 2 годин тому.

  -Ви напевне неправельно мене зрозуміли, в мене невідкладна справа до Скота.

Він положив свою руку на мою і посміхнувся обворожительнов посмішкою.

  -Я не можу вас туди пустити.

Я забрала руку і подивилась на нього. Він видихнув і мягко сказав.

  -То ви не могли би передати йому одну річ?

Він дістав з кишені лист і протягнув мені.

  -Віддайте Скоту будь ласка.

  -Добре.

Я забрала у нього конверт він мені посміхнувся, і розвернувся до виходу.

  -Ви дуже приємна дівчина міс Джонс.

Ще раз посміхнувся і пішов на вихід.

Я подивилась на конверт. Звичайний білий конверт з листом. Я знайшла в журналі Скотта Маккола.

 Аварія? Там було написано що Скот Маккол попав в невелику аварію вчора. Я знайшла його палату і зайшла в неї.

  В палаті було темно тільки місяць освітлював кімнату через вікно. Скот лежав у ліжку по ньому не скажеш, що він попав в аварію. Занапто мало ушкоджень. Тільки пару рваних ран по тілу, довга царапина на всю праву щоку наче від ножа, обдерті руки, і одна зламана ліва рука, і вивихнута права нога. Для аварії занапто мало ушкоджень навіть струсу мозку немає.

  Я підійшла до нього і поклала лист на стіл. Частенько приходили люди і просили передати лист, так що не було чимось дивним. І знову повернулась обратно на своє місце. Коли я проходила повз морг мені захотілось подивиться на Жертв. Звичайно хтось скаже, що я якась зациклена на вбивствах маньячка, але може так я зможу прояснити все те, що зараз коїться. Я зайшла в морг пахло як завжди якоюсь хімією і запахом мертвячини. Я підійшла до стола де було написано Емілія Вотсон.

  Я зняла білу простиню що була на ній і побачила багато зашитих ран.

Напевне Нік тут добряче намучився. Я оглянула труп і нічого такого не знайшла. Голубувата шкіра як у мерця, багато швів і так далі. Я взяла карту прикріплену на стіл. Там акуратним почерком Ніка було написано…

  -“Емілія Вотсон 22 роки.

     Стать:Жіноча.

     Час смерті: 12:00 ночі.

     Дата смерті: 3 Червня.

Причина смерті: Багато

велечезних рваних глибоких ран на тілі жертви, сліди зубів, розірвана грудна клітка, пошкоджені легені і печінка.

Бідна Емілі, що з нею зробили…

Я знову подивилась на її тіло.

Поклала картку і пішла дальше у всіх інших жертв співпадала причина і час смерті. Тільки дата не співпадала, я вийшла з моргу бо від цього запаху мені ставало погано.

 Розповідь від автора:

 У палаті Скота:

Скот так і лежав у ліжку, йому було складно рухатись через травми. Він уже не спав а лежав і дивився у стелю, а коли повернув голову побачив конверт. Через силу він потягнувся за ним рукою.

Скот оглянув конверт в низу було написано від Найкращого Друга.

Він подумав і так і не здогадавшись від кого відкрив конверт і дістав лист почав читати.

   -” Привіт Скот це твій Найкращий Друг Лукас:)

Я дуже засмутився коли ти втік, ми ж з тобою не договорили.

Але все таки я знаю де ти Скот, так що не розслабляйся. Ти не подумай я не стану вбивати тебе зразу, ми з тобов гарно повеселимось.

  О! Іще чуть не забув, тобі передавала привіт твоя дорога Шеріл. Знаєш, а в тебе хороший смак, вона така мілашка а яке волосся…

Ти не переживай ми з Шеріл прекрасно проводимо час. А тобі треба відпочивати ти нехвилюйся я з нев пограю і поверну тобі, правда вона буде трохи потрьопана і може із зламаною шиєю, але поверну.

З найжаркішими побажаннями твій Найкращий Друг Лукас:)

О боже Шеріл…

Скот сильно зжав лист.

А тим часом на дворі біля лікарні стояв Лукас і дивився у вікно палати Скота з посмішкою на лиці.

  -Лукас?

Лукас повернувся в тіні дерева стояв його друг.

  -Ти уже закінчив?

  -Почті, Скот скоро прибіжить по свою любу Шері. А ми поки повеселимось.

Лукас знову посміхнувся. Для нього це була як гра в якій він відіграє роль мисливця який висліжує свою жертву.

  -Ти неміняєшся.

З тіні вийшов високий шатен з голубими очима.

  -А ти і не проти.

  -Що є то є.

Шатен приблизився до Деймона і вони міцно пожали руки як давні друзі якими й були.

  -Радий тебе бачити Лукс.

  -І я тебе.

  -Так ця лялечка у тебе?

  -Звичайно! Як я міг би пропустити такий прекрасний екземпляр.

  -А що робити з Шеріл?

  -Позабавимось трохи, а потім якщо захочеш можеж забрати собі. Ну, а якщо ні то просто вбємо її або віддамо Моніці.

  -Моніці?

  -А яка в неї група крові?

  -У Шеріл 4 вроді.

  -Прекрасно Моніці сподобається

  -А що робити з мисливцем? Клан Блеків об’явив на нього охоту. За його голову дають винагороду.

  -Ухти, але всеодно вони сюди не полізуть це наша території. Навіть якщо брата нема у них кишка тонка щоб сюди сунутись.

  -Що до твого брата…

  -Що з ним?

   -Він завтра приїжджає разом з Люціусом.

   -Требаж 2 дня тільки пройшло.

   -Так вони швидко вернулись.

Лукас на хвилину задумався.

   -То що за мисливець?

   -Ейден Шилдс.

   -Брат уже напевне про нього знає.

   -Він тільки один, я був у нього вчора.

 -Ага я в курсі. Прийшлось тобі пулю з вербеною з живота витягати. Ще трохи і ти би відкинувся.

   -В нього є сестра.

   -Сестра? А хто вона?

   -Незнаю я її не бачив.

   -Ясно.

   -І ще він думає що це наш клан вбиває людей.

  -Ми ще не знайшли того хто це робить. Гарно ховається сволоч, вчора ми з Кемероном прочосували ліс і нічого не знайшли.

  -Може підключити ще декількох?

  -Я збирався це зробити завтра приїде брат і почнем розбератись все-таки це він Князь.

  -Як скажеж.

  -Пішли.

Лукас розвернувся і пішов по доріжці.

  -Куди?

  -До мілашки Шері. І треба ще щоб ти зі мною випив віскі.

  -Я в ділі!

Хлопці пішли і тоді все повисло в тишені…