Пролог

Пролог

[Існує три способи вижити у зруйнованому світі. У цей момент часу  неможливо згадати всі, але одне залишається, без сумніву. Справа у тому, що ви, читаючи це, залишитеся живими.

-Три способи вижити у зруйнованому світі.]

Сайт із сторінкою веб-роману замерехтів на екрані мого старенького смартфону. Я спустився донизу, а потім знову вгору. Скільки раз я це зробив?

«Справді? Це кінець?»

Я подивився знову, але там безпомилково був напис­­–«Завершено».

+

[Три способи вижити у зруйнованому світі]

Автор:tls123

3149 розділів

+

«Три способи вижити у зруйнованому світі»– фантастичний роман із 3149 розділами. Скорочена назва–«Шляхи Виживання».

Я почав читати цей роман у третьому класі середньої школи. Я читав його коли наді мною знущалися, коли не склав вступні іспити та мав почати навчання у місцевому університеті, коли мене помістили у військову частину при самісінькому кордоні, коли неодноразово змінював роботу, та коли почав працювати у філіалі великої компанії… Дідько, завершимо це. У всякому разі…

[Замітка автора: Щиро дякую, що прочитали «Шляхи Виживання» до цього моменту. Чекайте на мене з епілогом!]

«Ах… Залишився ще епілог. Що ж наступний розділ і дійсно останній.»

Починаючи з кінця дитинства до початку дорослого життя, автор писав протягом довгого періоду часу, 10 років. У душі був суміш зневіри та суму, ніби увесь світ хотів зникнути, разом з моїм відчуттям задоволення. Відкривши поле для коментарю під останнім записом автора, я раз за разом переписував мій останній відгук.

[Кім Докджа: Письменнику, дякую вам за працю. Я із нетерпінням чекаю епілогу.]

Це була щира подяка. «Шляхи Виживання» був романом мого життя. Невідомий роман для людей, але найкращий для мене. У мене було багато слів, які хотілось сказати автору. Однак я боявся, що вони можуть образити та якимось чином зачепити.

[Середня кількість переглядів: 1.9]

[Середня кількість коментарів: 1.08]

Це був середній показник відомостей про роман. Кількість переглядів перших розділів досягала 12000, але знизилась до 120 вже на десятому розділі, а потім до 12 у п’ятдесятому. Врешті-решт, на сотому розділі залишився лише я.

[Перегляди: 1]

Я був приголомшений, коли побачив численні «1». У деяких випадках було «2», але велика ймовірність того, що хтось не туди натиснув.

Автор публікував роман протягом 10 років, на більше ніж 3000 розділів, лише з одним коментарем. Це дійсно була історія для одного мене.

Я натиснув на «Каталог Рекомендацій» та швидко почав набирати текст:

[Рекомендую всім вам цей чудовий роман.]

Автор написав для мене безкоштовний роман. Я маю хоча би залишити рекомендацію. Як тільки я завершив, швидко почали з’являтися коментарі.

[Здається, це новий вид реклами. Я переглянув ID цього користувача, він лише кілька разів рекомендував один і той самий роман.]

[Ви знаєте, що саморекомендація заборонена на цьому сайті? Автор, ви не можете робити цього тут.]

Лише зараз я згадав, що рекомендував роман кілька місяців тому. За мить було безліч коментарів з проханнями почати розслідування. Моє обличчя почервоніло від такого сорому. Я був упевнений, що автор це прочитає, тому спробував видалити рекомендацію. Але вже було запізно, повідомлення не можливо видалити.

«Це…»

Прикро було, що рекомендація, написана з вдячністю, матиме такі наслідки. Але якщо ж вони звертають увагу, чому ніхто з них не спробував прочитати цей цікавий роман? Я хотів би підтримати автора грошима, але не міг собі цього дозволити, так як був найманим робітником, який ледве міг заробити собі на життя. Раптом на телефон прийшло сповіщення.

[tls123:Дякую.]

[Кім Докджа:Авторе?]

tls123–автор «Шляхів Виживання»

[tls123:Завдяки вам я зміг завершити його до кінця. А також я виграв конкурс.]

Я не міг у це повірити. Роман переміг?

[Кім Докджа:Вітаю! Що це за конкурс?]

[tls123:Ви про нього не знаєте, так як він приватний.]

Мені було цікаво, чи не збрехав він мені про нього, тому що йому ганебно. Але я дуже сподівався, що це було правдою. Можливо, мені дійсно нічого не було відомо про нього. А може роман має велику популярність на інших платформах. Ця думка трохи засмутила, але було добре, що чудова історія має багату аудиторію.

[tls123:Я хочу надіслати вам особливий подарунок.]

[Кім Докджа:Подарунок?]

[tls123:Завдяки моєму дорогому читачу, ця історія отримала свій кінець.]

Я дав письменнику мою електрону адресу, яку він попросив у мене.

[tls123:А, так. Скоро я почну збирати плату.]

[Кім Докджа:Вау, справді? Коли почнете? За цей шедевр потрібно було платити з самого початку…]

Це була брехня. «Три способи вижити у зруйнованому світі» був щоденним романом. Тобто мені довелося б витрачати 3000 вон на місяць. А для мене такі кошти були одним обідом у магазині.

[tls123:Збір почнеться завтра.]

[Кім Докджа:Тоді епілог буде платним?]

[tls123:Так, боюсь, вам потрібно буде заплатити за нього.]

[Кім Докджа:Звичайно! Я обов’язково куплю останній розділ.]

Відповідь на своє повідомлення від автора я так і не отримав. Вийшовши із сайту, я відчув, що на серці починає з’являтися сум. Він перестав відповідати, бо домігся успіху…? Мої захоплення переросли у дрібні ревнощі.

«Письменник відправить подарунковий сертифікат? Було би добре, як би він був на 50000 вон.»

У той час мої думки були дуже наївними. Я нічого не знав про те, що станеться зі світом наступного ж дня.

P.S. Я сподіваюсь, що ця новела вам сподобається. Мені хотілося, просувати її в україномовному суспільстві. Перекладач-я. Якщо будуть помилки,то щиро прошу вибачення. Дякую за увагу!

Перклад здійснено з цього сайту: https://www.webnovel.com/book/omniscient-reader_12524375106746605