– Приїхала твоя тітка Марія, зараз ми намагаємся допомогти їй з усіма документами, проте ,думаю, ти як най швидше опинешся в своєму новому домі. Якщо ти ,все-таки, зміниш своє рішення – дай мені знати, – Мирослава була хорошою жінкою без лишньої жалості. Тому лиш на її питання Святослав погодився відповідати і допогати слідству.
Останні тижні були надто туманними.
Спершу : смерть батька – єдиного опікуна.
В один день, він просто не прокинувся після звичайних для нього алкогольних ком.
Після цього : багато людей які постійно, щось питаються та намагаються підтримати молодого хлопця, що тільки но втратив батька. Слава не був у горі і сумнівався, що взагалі буде горювати за татом. Не зважаючи на це, постіні питання та стрімкі зміни які очікували його у майбутньому, все-таки, вимотували.
Кілька днів тому: об’явилась рідна сестра Олега та настирливо взяла за ідею забрати його ще не повнолітнього сина, під свою опіку. Славі насправді було зовсім всеодно на це. Тішило лиш те, що наступні роки до вісімнадцяти, йому не доведеться відбувати у сиротинці .
Слава не відповів Мирославі але це було і не потрібно. Вона і так все зрозуміла та поспішила займатися паперовою волокитою. Слава трохи видихнув розуміючи, що вже за кілька днів він буде далеко від свого дому, там де ніхто не буде знати хто він такий.
Додати до улюблених