правда чи дія?

FavoriteLoadingДодати до улюблених

У рік той я дурним був хлопчиною, ніде правди діти. Я слідував за ним, як собачка, нехай цього і не було видно з боку, але я був закоханим по самі вуха і волів завжди бути поруч. Всюди. Мої карі очі щораз швиденько знаходили його чорняву голівоньку серед решти студентів. Іноді я споглядав, як він їсть щось у їдальні і весело розмовляє з однокурсниками. Я ж був на рік молодшим, тому не мав змоги часто зустрічати його. Іноді я ходив на вечірки, аби хоч на мить поглянути на коханого. Цей раз винятком не став. Чергова туса, на якій я не був бажаним гостем, бо особливо тусити я не вмів. Я рідко пив, рідко курив. Серед п’яних підлітків я почував себе, мов у божевіллі якомусь. Але я вперто йшов, тільки заради нього.

Мав дурість у день той випити трішки більше і прийняти пропозицію зіграти у “правда чи дія”. Цікава гра. Рівно настільки, наскільки жахлива. До того, як прийшла моя черга, я подивився як якийсь старший юнак випиває пляшку горілки за один підхід, дізнався, що моя одногрупниця переспала з кимось, пам’ять не зберегла його ім’я. Це і на краще, їй тоді було дуже соромно. Ще кілька людей, і довелось мені обирати між правдою та дією. Надто ризиковим вар’ятом я не був, боявся, що доведеться теж щось пити, а я цього геть не вмів. І я обрав правду. Та краще було б вже напитись, чесне слово.

– О, я знаю що спитати! Пішли чутки, що ти гей. Це правда?

Моє серце на мить зупинилось, коли я почув се питання. Алкоголь не дав мені розумно мислити і, глянувши на чорнявого прямо перед собою, я вирішив, що це буде моє перше зізнання, перший крок назустріч йому.

– П-правда, – я ніяково усміхнувся і почервонів після своєї відповіді.

Спочатку була тиша. А потім пролунав дзвінкий сміх тієї дівчини. Ідею підхопила майже вся компанія молодих людей. Я стояв осоромлений серед гидкого натовпу, прикривши очі. Ноги не могли зробити ні кроку, підвели мене у такий момент. Взагалі все тіло мене підвело. Я опустив голову. Я бачив перед собою темряву і чув той сміх. Мені здавалось, що тону я в океані безмежному, не можу більше подиху зробити і мчусь на дно, до смерті своєї.

Та піднявши очі, побачив, що підходить до мене чорнявий. Я затамував подих, боячись, що вирішив коханий мій також принизити мене, вбити мене, втоптати у землю брудну. Враз осяйними стали його очі-озерця, синяви повні. Відчув я, що вже не тону в океані, а лежу в озері. Я завжди асоціював його очі саме з озерами. Він не був морем солоним, що щипле очі й сльозитись змушує. І океаном темним, страшним. Він був лагідним озерцем, прохолодним.

Зупиняється перед мною юнак, а я вже зачудований його зовнішністю стою і нічого не розумію. Не бажаю розуміти. Мої щоки досі палають, ноги і руки зрушити не можуть, та все це відходить назад, коли він перед мною. Його долоні піднімаються і закривають мої вуха. В мент сей здалось, що вода озерна холодна заклала мені їх. Повністю розслабляюсь, віддаю себе воді, а вона тримає мене і не дає потонути. Очі мої споглядають на небесну синь. Точно, його очі – ще й небо. Оточений я синявою цією і вже не страшний мені той сміх, який я ледь чую. Стихає він згодом, погляди людей прикуті до нас із моїм коханим. Він усміхається до мене посмішкою своєю котячою. Забирає долоні від мене, а я волів би вічно відчувати їх на щоках. Сумно опускаю погляд, на що чую незлий смішок від нього.

– А ти доволі сміливий.

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Коментарі на “правда чи дія?

  1. Боже яка краса!!! Оцей момент коли він затулив хлопцеві вуха і тому здалося що це потік води відірвав його від світу це так!!.. Це так!!!! Я реально боялася що зараз його засміють, його коханий осоромить його і все буде добре приправлене склом але аж від серця відлягло що вжжвжажвж він помітив його!!! Коротше кажучи я під враженням. Дякую за працю!