Глава №1 …
{Бункер та поміч}
-Ні знову… *Відкривання кришки бункера*
– Арг, чого вона така важка…
*Гучний звук падання чогось*
[Після того як я попала у бункер я впала у бункер я побачила перед собою побиту дівчину у якої було синьо-фіолетове каре]
– Боляче…. : Сказала незнайомка.
– Може допомогти?
– Так… , будласка….
*Дістала аптечку*
-Деякі рани схоже загноїлися… І ще можеш називати мене Нояша….
– Гаразд…. Нояша, зараз потерпи бо боже боляче…
*Почала обробляти рани*
– Арг… А протиобезболюєче є?
– Протиобезболюєче закічелося закінчелося, но можу дати аналог… Но він не так швидко діє…
– Гаразд, я можу потерпіти… А як тебе звати?
– Можеш звати мене Вікторія.
-Ок….
Додати до улюблених