Я вас ненавиджу
Вас всіх
І кожному кацапу це скажу
На вас усіх великий гріх
Який закаяти не вийде
До поки ваша смерть не прийде
Та навіть й тоді не мрійте
Ви гірші за катів ,агов, ну зрозумійте!
Ця ваша єдинолична думка
Лише про себе хвилювання
Совкових предків успадкування
Нібито не власне ваша ця задумка
Та кто вам право дав таке?
Чи в вас немає нічого людського?
Звідкіля бажання вбивати палке?
Давно я не бачила такого духа слабкого
Вам незнайоме слово : “воля”
А ваша відповідь кумедна : “Ну цей, то наша доля”
Ну що ж, той ваша доля повторити голод
Опухших тіл відчути смород
Я щиро вам бажаю повернути омріяні роки
Коли остервеніло доїдали родичей боки
Коли таких людей як ви вбивали без причини
Може тоді інакше згляните ви на свої личини?
Так гидко стало, коли я вас людьми назвала
Які ж ви люди так, одна вподоба
Ваших батьків невдачна спроба
Я б вас усіх там поховала
В одній могилі – з гучною назвою “Росія ”
І виповниться усього світу спільна мрія
Хоча й цього ,мабуть,буде замало
Краще б вас взагалі не існувало