У бункері було гарно, адже газманов завжди виступав для нього в будь-який час. В нього не було ані гордості, ані розуміння подій. Єдине чого він бажав, то бути путінською підстилкою. Він обожнював приниження та зневагу до себе, адже тільки так він почував себе живим. Він постійно дивився на свого президента, як на еталон сміливості та залізної волі. Проте чи був той таким? Ні.
путлер іноді дивився едіти з Бандерою і ніяк не міг допетрати чого з ним такого не роблять. Газманов заспокоював його час від часу, бо коли його володар був незадоволений, тоді ставалися кращі моменти його життя. Били його нещадно та жорстоко, а ще можна було попрацювати ротиком. Для газманова бункер теж був безпечним і надійним. Та враз все змінилось. У бункер ввійшов сморід з вулиці, димова завіса затуляла огляд, коли путінський петушок пішов глянути, що відбувається. Навколо все горіло, розсіювалось попелом за вітром, а верески людей як виття помираючого звіра заполонило всю газманівську істоту. Ні, йому не шкода цих маленьких людей, йому потрібно врятувати свого імператора. Він біг дуже швидко та коли дістався путлерівських покоїв знайшов лише тіло помічене жахливими ранами. путін здох.
Кінець дивовижний й бажаю у наші часи такої насамперед. Слава нації! Автор молодець 🖤.
Сильно посміялася з фандому))) Залишилося написати якусь нц-у про Газманова і Путлера))))