Одного разу, ще у ті часи, коли не було інтернету, телефонів, машин та інших благ сучасної цивілізації, невелика група людей вирушила на пошуки скарбів. У той час це було популярним заняттям, бо скарбів по світу розкидано чимало, а знайти хоч один з них було не так уже і важко.
Ось і наші герої подумали, чому б їм не спробувати? А раптом пощастить? Вони запаслись продуктами, купили невеликий корабель, декілька карт островів, на яких, якщо вірити легендам, мали бути сховані скарби і вирушили у подорож.
Спочатку все було добре, вони добре ладнали один з одним, погода також була на диво хорошою, а море спокійним, продуктів усім вистачало, кожен знав свої обов’язки, серед них не було командира і підлеглих, вони всі були рівними. Але так тривало недовго.
Одного сонячного дня люди на кораблі побачили острів. І усе б нічого, але на жодній карті вони не знайшли навіть згадки про нього. Товариші подумали, що якщо його немає на карті, то і скарбів також ще ніхто не знайшов, тому одразу вирушили на острів.
Коли вони нарешті добрались до суші, було вже темно і товариші вирішили почекати ранку.
Цієї ночі усім снилися дивні сни. Ці сни відображали саме те чого їм найбільше хотілося : дружба, кохання, гроші, влада, визнання, сім’я… Але був серед них один юнак, якому нічого не снилось.
Коли команда вранці вийшла з корабля на сушу, їх зустріла дівчина. Вона була неймовірно вродливою, проте здавалась самотньою. Її блакитні очі були схожі на океан сліз, і здавалося, що вона була набагато старшою і мудрішою, ніж будь-хто з людей.
Вона уважно подивилась на людей і не сказавши ні слова пішла. Просто у тропічний ліс. Люди без вагань пішли за нею, ніхто не знав куди їх заведе ця дівчина, але чомусь усі вірили, що вона нічого поганого їм не зробить.
Вони йшли і йшли, здавалося, що вони ніколи не прийдуть до цілі, якою б вона не була, аж раптом на галявині дівчина зупинилась.
У головах людей зазвучав голос : «Ви прийшли сюди за скарбами, і я дам вам їх, якщо ви чесно дасте відповідь на одне моє питання. Ви згодні?»
Звісно ж люди погодились.
«Чого ви найбільше хочете? Ви знаєте відповіді, сьогодні ви чітко побачили їх у сні», – знову зазвучав голос.
Люди почали викрикувати відповіді, хтось чесно, хтось не зовсім, лунали зовсім різні слова : слава, гроші, визнання, влада, кохання, дружба і ще багато інших. І ось, усі закінчили говорити, і тільки один юнак не сказав ні слова.
Що ж мені сказати? Я справді не знаю чого хочу. Мені хочеться усього, але нічого конкретного, – він усе думав і думав, але нічого не приходило у голову. І тоді голос знову заговорив з ним : « А ти чого хочеш? Чому не відповідаєш? Невже у тебе все є? »
– Ні, я не дуже багатий, влади мені не треба, дружба і кохання у мене будуть і без тебе. Я просто не знаю чого бажати. І вночі мені нічого не снилося. Все чого я зараз хочу це цікаве життя.
«Ну що ж, тоді йдіть, вдома на вас чекають ваші скарби», – знову залунав голос.
І люди знову попрямували слідом за дівчиною до корабля. Цього разу дорога здавалась коротшою, а як тільки всі були на борту, то одразу відчалили до дому. Всім було цікаво що за скарби чекатимуть їх.
І ось після довгої та виснажливої дороги вони нарешті прибули у порт. Люди одразу розбіглись по домах шукати скарби, і вони справді там були, острів їх не обманув.
І тільки юнак йшов не спішучи додому і все думав про сенс свого життя. І нічого йому не приходило у голову. Все здавалося занадто не важливим, надто ідеалізованим і непотрібним йому. Здавалося, у нього взагалі не було мети у житті. Він жив просто щоб жити, у нього не було справжніх друзів, були тільки знайомі, він не знав що таке справжнє кохання, йому була відома тільки симпатія, сім’ї у нього теж не було, але і він не прагнув її створювати… Тоді навіщо він живе? Просто щоб померти? І раптом він зрозумів – пригоди, ось сенс його життя. Він хоче побувати в різних країнах, покуштувати різну їжу, побачити різних людей… Він хоче бути тим, хто завжди зможе розказати захопливу історію про себе.
Коли він прийшов додому, його також чекали скарби, і невелика записка, у якій було тільки три слова: «Ти знайшов його».