Одинадцята ночі

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Драбл без сенсу і смислової нагрузки. Тим, хто любить логіку можна прогортувати. Любителі флафу без сюжету- ласкаво просимо.

АУ, де Чонгук йде їсти пластівці об одинадцятій ночі, забувши, що його хлопець не може спати сам.

 

 

-Чонгук-і, тільки ти можеш їсти пластівці об одинадцятій годині і не відчувати ніякої провини за те, що залишив свого хлопця самого~ прекрасно знаючи, що я не можу спати один,- Техьон заходить до темної кухні, де світилась лише одна свічка і було чутно, як хтось їсть.

Чонгук давиться, перелякавшись несподівного візиту коханого і круглими очима дивиться на нього.

-Я ж поклав тобі в руки подушку, хьон,- Чон прокашлюється і дає хлопцеві сісти собі на коліна.

-Подушка не замінить мого великого кролика. Чому ти їси пластівці з холодним молоком?- Техьон витирає пальцем краплю молока з губ коханого, і цьомає його в губи.

-Мікрохвильовка зламалась, а кип‘ятити мені ліньки,- Чон зачепує ще одну ложку і відправляє собі до рота.

-Серйозно~, Гук-і, коханий, чому ти такий~? -Техьон позіхає і кладе голову на плече любого.

-Я був смертельно голодний~ підготовка до екзаменів вибиває мене з колії і я постійно голодний,- шкодується Чон, а Кім сміється.

-Навіщо ти вирішив знову податись в універ~ твоя жага до знань мене інколи жахає,- Техьон цілує молодшого в шию, залишаючи там маленькі відмітки.

Вони обоє закінчили вищі навчальні заклади декілька років тому, і зараз знімають невеличку квартирку на окраїні Сеулу. Техьон ніколи не любив вчитись, йому аби в чомусь копирсатись і створювати своїми руками. А от Чонгук любив постійно дізнаватись щось нове, його часто можна знайти за науковою літературою, в той час як Техьон полюбляв читати лише фентезі-книги, обов‘язково з хорошими відгуками і без великої кількості болю.

-Нам потрібно більше грошей. Матиму стипендію, то зможу купувати тобі прикраси чи книжки~

-Ні, Чонгук~ ти не витрачатимеш стипендію на мене. Краще збирати гроші на нову машину. Я звичайно люблю нашу крихітку, але вона зовсім не екологічна,- Техьон знову позіхає.

«Крихітка» – це старенький хьондай, Техьон і не знає якого року виробництва. Там було багато хороших моментів, і з автомобілем пов‘язано багато чого, але він вже справді застарілий і чудом їздить.

-Ну не екологічна і не екологічна. Куплю тобі ровера на день народження, щоб не вимахувався.

-Мій день народження в грудні!

-Коханий, в мене є тату з цією датою, повір, я пам‘ятаю.

-В тебе тату пов‘язаних зі мною більше, ніж у мене~ потрібно розв‘язати цю проблему. Скоро зарплату мають дати, підемо в салон.

Ці двоє залежні від татуювань. У Чонгука їх було близько двадцяти: загалом це маленькі цитати, розкидані по тілу. Він не любив всілякі квіти чи рукава. А от бити тату з надихаючими цитатами – так. А ще, з своїм найбільшим коханням- Техьоном. У Те всього п‘ять невеличких татуювань: метелики на шиї, які так любить цілувати Чонгук, знак безкінечності на зап‘ясті разом з датою, коли вони познайомились, та й ще декілька малюночків.

-Може, краще відкладемо? Завжди мріяв подорожувати з тобою,- Чонгук доїдає пластівці і відставляє тарілку, повертаючись обличчям до Техьона і двома руками обіймаючи.

-Це так дорого… ми навіть цю квартиру купити не можемо, Гукі,- Чонгук відчуває легкі поцілунки на обличчі і посміхається.

-Не можу повірити, що чую це від хлопця, який має багатих впливових батьків і який побував у майже всіх країнах світу.

Це правда. Техьон походив з дуже багатої родини, але зараз батьки і чути не хочуть про свого старшого сина.

-Моє темне минуле.

-Ти шкодуєш? – питає абсолютно серйозно, ніби й сам не знає відповіді, хоча Техьон вже мільйон разів відповідав. 

-Про те, що вибрав тебе, а не їх?

-Так.

Техьон глибоко вдихає, і говорить:

-Жодної хвилини у своєму житті я не сумнівався в тому, що кохаю тебе так, що життя без тебе це ніби дихати без повітря. Неможливо і дуже боляче. З тобою навіть рутина стає яскравішою. І сенс життя є. А з грошима що? В мене було їх настільки багато, що я не знав куди їх подіти. Це втомлювало. Я мав все, але в той час нічого. Я радий, що колись мої батьки привели твою матір в дім, а згодом і ти прийшов.

Мати Чонгука працювала покоївкою у Кімів, та інколи брала в помічники молодшого сина, бо дім у панів був величезний і сама вона не справлялась. Мати Техьона погрожувала вигнати її, якщо мати Чонгука не справлятиметься до дедлайнів, а покоївка просто хотіла втримати робоче місце.

-Ти витріщався на мене, як ідіот, коли ми вперше зустрілись,- Чонгук хіхікає і міцніше обіймає хлопця.

-А як ще я мав дивитись на такого миленького хлопчика-емо? Твоя гривка рожева це щось з чимось.

В Чонгука був складний підлітковий період: він не розумів, за що йому це. Бідність, батько пішов з сім‘ї ще в ранньому дитинстві хлопця, старша сестра безтолкова і зв‘язалась з поганою компанією, а сам Чонгук не мав куди приткнутись. Він хотів якось виділятись, мати хоч щось яскраве, тому збирав гроші та інколи фарбувався.

-Я пам‘ятаю, мені фарбу купив Чімін на свої кишенькові, бо в мене не було грошей, а пофарбуватись дуже хотілось.

-Це було супер-мило. Але натуральніший колір тобі пасує більше. Ти такий дорослий і гарячий з ним.

-Прямо гарячий?- Чонгук усміхається, гмикаючи.

-Ти~ ніби ти цього сам не знаєш. Я постійно роблю тобі компліменти.

Техьон говорить вдавано-ображеним голосом і тягне молодшого за щоки. Та Чонгук знову стає серйозним і каже:

-Знаєш, Те, хочу кохати тебе до того часу, поки не перестану дихати,- на очах молодшого навертаються сльози.- Не знаю, як би жив без тебе. Напевно спився б і помер десь під парканом.

Така різка переміна емоцій здивувала Техьона, бо Чонгук був доволі стійкою людиною, і майже ніколи не показує своїх справжніх емоцій.

-Йа, крихітко, ти чого плачеш? По-перше, ти ніколи б не став алкоголіком, тебе ж від пива нудить. По-друге, ми б в будь-якому разі зустрілись, бо це доля.

-Я був такий наляканий, коли твої батьки дізнались про нас. Вони так кричали і я боявся, що ти обереш не мене. Бо кому я такий здався?

Коли батьки Техьона дізнались про його стосунки з Чонгуком, то зробили скандал. Ні, це не через класову нерівність між партнерами. Їм просто не подобався сам Чонгук. Та й, чого тут замовчувати, вони були людьми, які не схвалювали одностатеві стосунки. Техьон завжди був для них тим, хто має сповідувати всі цінності сім‘ї Кім: тобто повне підкорення старшим, адже вони знають краще. Та Техьон не з простого тіста зліплений, і вміє свої права відстоювати. Дарма на адвоката вчився, чи що?

-Ну перестань плакати~- Техьон витирає рукавами своєї кофтини сльози Гука і коротко цілує.- Мені здався. А кому здався ось такий я?

-Мені.

-Ну ось і вирішили. Я здався тобі, ти здався мені. Ідилія. Не розумію, чому ти рюмсаєш, золотко? Все ж гаразд?

-Хьон, я хочу вийти заміж за тебе,- тихо говорить Чонгук.-Навіть обручку купив. Але я не наважуюсь тобі зізнатись у цьому.

Техьон на хвилину завмирає, а потім посміхається. Цей хлопець просто неймовірний. 

-Ти… просто боявся сказати мені про шлюб? Гукі, мене не лякають союзи.

-Я чув, що ти не розумієш сенсу узаконення стосунків.

Це правда. Раніше у Техьона була відраза до шлюбів. Він бачив мільйони нещасних сімей, де одружуються лише за контрактом: частенько подружжя ненавиділо одне одне, а діти з такого шлюбу виходили просто мерзенні.

-Коли? Десять років тому, коли мені було п‘ятнадцять?

-Так…

-Люди міняються, коханий. Я не бачу сенсу узаконювати стосунки, якщо ти не кохаєш людину. Але я ж тебе кохаю. Слухай, йдемо вже спати~ це звичайно все дуже романтично, але ти перервав один дуже-дуже цікавий сон,- Техьон встає з колін Чонгука і бере його за руки, тягнучи до спальні.

-Що за сон?- Чонгуків голос ще трохи дрижить, але він йде за хлопцем і вони разом лягають на ліжко.

-А ось я забув. Один поцілунок і може згадаю,- Техьон посміхається і Чон без роздумів його цілує.

-Розкажеш?- Чонгук з надією дивитисься. Кімові завжди снились справді цікаві сни з сюжетами, кращі ніж у будь-якому фільмі. Або Чон просто любив слухати будь-що, що говорить Техьон, адже його хлопець має ідеальні здібності оповідача і в нього доволі хороша фантазія.

-Ммм, не пригадав. Може ще разок?- Кім посміхається ще ширше, а Чонгук дує губи.

-Якщо нічого не наснилось, то так і скажи~- він знову цілує хлопця, ніжно пригортаючи до себе. Він любив цілувати Техьона, По відчуттях це було, ніби їсти зефір – м‘яко, солодко та дає хороші емоції.

-Згадав?- Чонгук очікує, і Техьон робить задумане обличчя.

-Крутиться на язиці.

Чонгук щуриться і легенько б‘є по грудях старшого.

-Гаразд-гаразд, вмощуйся зручніше, я розкажу,- Техьон хіхкає і ще раз цілує Чона. Той не проти, але відліпає від губ швидко, бо вже нетерпиться.

І Техьон знову видумує чарівні історії, які так подобаються Чонгукові, а той мирно засинає, пригорнувшись до старшого і зручно примостившись в нього на грудях.

А Техьон, повертаючи голову до вікна, думає, що навіть якби зараз, після довгого життя майже в злиднях, батьки запропонували йому повернутись і обмін на гроші та статус, він би відмовився. Не тому, що звик так жити, а тому, що з Чонгуком він відчуває себе сильним морально. Що він має для кого жити, а найголовніше- він це не Чонгук. Не ідеальний син батьків. Не якийсь кліше-персонаж. Не син маминої подруги. Він- це окрема особистість. Він, це Кім Техьон. І без оцього чуда в його руках, він би ніколи цього не усвідомив.

Вони не частинки один одного. Це абсолютно різні люди. Але вони пов‘язані між собою морально та фізично. Проживши багато років разом, та будучи знайомими ще довше, ці хлопці допомогли один одному вирости, як особистості. Усвідомити себе, та прийняти таким, який ти є.

Бо Кім Техьон став Кім Техьоном не при народженні. А став ним, коли оце маленьке чудо з рожевою гривкою десять років тому сказало: « Привіт, я Чонгук.» 

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.