Гамма почуттів

Ти сидиш на ліжку і не знаєш що робити, не так давно ви з Ліно почали зустрічатися і у вас ніби все було нормально але є одне але.

Ти була щаслива, але бували моменти, коли твоя самооцінка і впевненість випаровувались. Твій хлопець був чудовою людиною, зіркою з тисячами та мільйонами фанатів, а ти звичайна першокурсниця дизайнерського.

Тзіс СІТУЕЙШН бі лайк:

  “-о боже я така опупена звичайно я йому подобаюсь”

  “-ну чи не опудало переді мною … Ай гаразд фіг з ним”

Зараз була одна з таких ситуацій, тобі було незрозуміло, чому він вибрав тебе, чи готовий він робити з тобою безтурботні речі і радуватись, чи готовий він любити тебе настільки сильно, як і ти його. Твої великі думки про життя перервав стукіт у вікно вашого з подружками дому, який ви орендували.

Подивившись у вікно ти побачила хлопця, який тупцював на місці, мабуть, намагаючись зігрітися і виглядав тебе у вікні. Ти негайно накинула на свою піжаму з ведмедиками куртку і побігла до нього.

-Ліно ти вже зовсім, що ти тут робиш?

-чекаю принцесу, щоб розділити з нею нічну трапезу. Він посміхнувся у всі 32 і засяяв своїми прекрасними очима, в яких так і хотілося потонути

-Ти вже зовсім?!? Яку ще трапезу у такий час?

-Т/І, я давно не проводив з тобою час через тренування, я такий поганий.

-таа, ти такий поганий …

-йиа, пішли поїсти

-Мінхо … 3 години ночі …… Я в справі.

Ви обидва були любителями нічних перекусів, він був одним із небагатьох людей, з яким було комфортно.

І ось ти вже стоїш біля цілодобового магазинчика на вашій вулиці і чекаєш свого кошатника, який повертається з пакетом онігірі та двома пляшечками бананового молока. Ну та навіщо їсти ввечері і йти солодко спати у своє ліжко, нічний перекус набагато смачніший.

-Ммм, Ліно, ти ж знаєш, що я тебе люблю?

-Чінча? Оттокее ~

Ви обоє посміхаєтеся і продовжуєте свою трапезу, поки ти не згадуєш, що стало причиною твого безсоння і не змінюєшся свій вираз обличчя.

-Мила, щось трапилося?

Мінхо стурбований твоїм виразом обличчя присуває свій стілець ближче.

-Ні, все окей.

-Я ж бачу що все не окей, давай викладай.

-Просто … Ти ж знаєш що я іноді занурююсь в не зовсім хороші роздуми про життя, хех, так що не турбуйся, воно пройде, як і завжди.

Ти посміхнулася і випила ковток свого бананового молока.

Він відклав свою їжу і взяв у руки твоє обличчя і повернув до себе.

-Послухай, я дуже тебе люблю, і мені важко дивитися, як ти мучиш себе цими дурними роздумами, ти прекрасна, ти неймовірна, я люблю тебе, хоч і у світі багато інших дівчат, але ти це ти, мені добре з тобою, мені комфортно з тобою і я вибрав тебе не через щось певне, як ти можеш подумати, я вибрав тебе тому що закохався, тим більше з ким ще я можу себе так добре відчувати, Суні, Дуні та Дорі не рахуємо, вони наші спільні діти.

У куточках твоїх очей зібралися сльози, тобі так шкода, що ти завдаєш клопоту, але від цих слів тобі стало легше, ти просто не можеш описати словами наскільки любиш цього хлопця, який любить жартувати котів і м’ятне морозиво, а ще тебе.

-Мінхо, Онігір дуже смачні …

Ти шмигнула носом і крізь сльози посміхнулася, а він засміявся і обняв тебе.

-ті, які я готую – смачніші.

-Не сумніваюся, шеф-Лі