Ніч є довга, життя – коротке.
Подивлюся на небо ясне:
Місяць сяє цнотливо і скромно.
І не знаю ким насправді я є.
Відбивається усмішка в світлі.
Я тихенько зізнаюся їй,
моїй милій коханій тихій,
що люблю більше зорей ясних.
Ніч є довга, життя – коротке.
Обніму моє сонце красне,
поцілую, прошепчу їй на вушко:
Моє світло – то всеє твоє.