Нічний кошмар

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Драбл для Осіннього Фікрайтерського З’їзду 2021, ключ “Безсонна ніч”.

Яскрава блакить неба та палюче літнє сонце було для нього пеклом, піт стікав ріками сухою натягнутою шкірою, заливав очі. В горлі було надзвичайно сухо, він облизував потріскані до крові губи та мружив очі, знемагаючи від спеки. Він стояв на невеличкому подіумі-піддоні, неначе предмет, якого роздивлялись, нічого не питаючи, а лише торгуючись щодо ціни.

Його руки та босі ноги були закуті в важкі кайдани, які вгризались в шкіру, залишаючи рани, оскільки його господар весь час шарпав, тягнув дорогою хлопчака, якому ледве виповнилось дванадцять, проте Хан вже не звертав увагу на біль, адже давно змирився зі всім і мовчки віддався долі.

– … забираєте за п’ятсот золотих?! – до його вух долинув схвильований голос його господаря. – Ви не пожалкуєте, містере, цей юнак добре прислужить вам!

– Я вам доплатив за мовчання, якщо піде хоча б чутка, ви пізнаєте гробову тишу.

Почувся дзенькіт монет. Джісон спробував роздивитись, хто перед ним стоїть, але сліпучі проміння сонця дозволили йому лише побачити силует чоловіка, над яким один слуга тримав парасолю, а інший – розмахував віялом.

Тоді вже колишній господар смикнув ланцюг і хлопець ледь не звалився на землю, проте випрявимся і закляк в очікуванні. Через хвилину важкість кайданів зникла, проте йому щось насильно влили в горлянку…

А далі – темрява, зав’язані очі та чиїсь великі долоні, які без сорому торкались його тіла, обличчя, та чийсь низький задоволений голос.

Тоді він зрозумів, що його очікує.

Хан різко розплющив очі та піднявся з ліжка. Знову цей кошмар… Пройшло цілих п’ять років, як він більше не був рабом, а служив дворецьким сину вже покійного господаря, який загинув у пожежі чотири роки тому і який…

– Чому зараз? – пробурмотів юнак, закриваючи обличчя руками.

– Знову почались кошмари? – до кімнати хтось легко постукав і, не чекаючи відповіді, зайшов, тримаючи підсвічник. Разом з ним до кімнати просковзнуло щось пухнасте. – Ти своїм криком не тільки мене розбудив, але й стривожив Суні, Дуні і Дорі. Ще півні не співали. Ти труп.

Хан моментально присів на коліна та вклонився, белькочучи вибачення, але зненацька відчув, як його м’яко обійняли.

– Все добре, я тебе захищу як старший брат, – Мінхо легко хлопав Хана по спині та говорив теплим і спокійним голосом. Він відчув, як напруга в тілі Джісона зникла і лише тоді відсторонився. – Зачекай хвильку.

Через деякий час він вернувся з тацею та ароматним чаєм.

– Ой, ні, не треба було, – схопився з ліжка Хан, забираючи тацю з рук Мінхо.

– Взамін заспіваєш мені, – хитро усміхнувся господар. – Ти добре імпровізуєш…

Хан навіть не повів бровою:

–… гаразд.

– …і помиєш сьогодні котів.

А це Джісон не сподівався почути:

– О ні!!! Як щодо того, щоб я вам придумав десять пісень, станцював, на руках постояв? Будь ласочка, змилуйтесь! – завив Хан, благально склавши долоні. – Ці величності, неймовірні прекрасні пухнасті котики слухають лише вас!

***

Світало, але в кімнаті Джісона лунав сміх та співи. Галас допоміг Мінхо забутиcя від власного сну, де він влаштував пожежу, аби врятувати друга, і в якому згубив батька. Цей кошмар збудив його трохи раніше, ніж дворецького та розвіяв будь-яке бажання засинати знову.

Але біля Хана він забуде це жахіття, до наступної безсонної ночі.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: