Поки біда не прийде у наш дім,
Не страшно нам знаходитися в нім.
Поки біда нам не постука в двері,
Не страшно відчиняти їх для тебе.
Біда нас змушує трястися,
Тікати, плакати, клястися.
Клястися, що не відчинимо дверей нікому,
І більш нікому не повірим.
Так, це є страшно,
Але страх проходить.
І знову стука нам біда у двері.
І знову ми клянемося – ніколи.