Новенький…

Джинні прокинулася від дзвону будильника.

-От, шельма, я знову запізніюсь. Ааааа, дурний будильник.

В цей момент в кімнату зашла мати.

– Ти ще спиш?!-  крикнула Долорес.

-Чого ти мене не розбудила?!- гаркнула в відповідь вона.

-А що повинна?

-Я запізнююсь у школу, в мене немає часу тут з тобою теревенити.

– От нахабне дитя, ти це бачив Джек?!

-Так, бачив, це неприпустимо- байдуже промовив Джек.

– Звісно, неприпустимо- наче не помічаючи байдужості в його голосі та очах сказала Долорес.

– До побачення, мамо та тато. Побачимось після школи- сказала вона й зачинила двері прямо перед їх носом.

Джинні закинула свій сніданок в рюкзак й пішла в школу, по дорозі з’їдаючи його. Непомітно пролетіло 2 уроки. На початку 3го уроку зайшов в клас якийсь хлопець. Спершу вона подумала що він помилився класом, але він не дуже спішив виходити. А коли вчителька попросила тишу то в голові склались пазли.

– Прошу, тиші. В ваш клас перевівся новенький. Його звати Майк Браун. Майк, ти сядеш з Джинні.

-Привіт, мене звати Майк.

– Дякую, весь клас вже про це знає.

– А тебе?

-Ти вже й так це знаєш. І годі вже задавати тупі запитання, на які знаєш відповідь.

Настав обід.

– О, привіт, куди йдеш?

– По перше в мене є ім’я, по друге я говорила не задавати тупі запитання, і по третє відчепись від мене.

– Але чому?

– Ти мене дістав, вали звідси, чорт тебе побери.

-Добре, бувай, більше я до тебе не пристану.

– Ага, котись звідси.