небо втомлюється тебе ховати

іржаво-бургундове небо та болючі відчуття в області лівих ребер — чарльз усміхається, коли в голові з‘являється думка, що саме там зберігається його любов до вінсента, маленька й сонцелика — але вже через мить ця мисль починає здаватися такою ж бридкою, як чужі торкання, такою ж бридкою, як забита раковина залишками їжі у домі анрі, яку він буравить власним поглядом — в голові крутиться думка про те, що анрі давно вже не завітала сюди.

він відчуває себе таким же огидним як усе це, тому що коханням свої почуття називати навіть у голові здається чимось неправильним — людина нездатна закохатись у іншу, нічого не знаючи про неї окрім кількох фактів і того як виглядає її аватар у соціальних сітях. й він не зміг, бо усе що він відчуває — більш схоже на одержимість, чим на любов.він розуміє.це дратує, й хоч він намагається забути про це, нічого вартого не виходить.

вінсентвінсентвінсет —

небо втомлюється тебе ховати, ти чуєш?

не помирай, будь ласка.

чарльз намагається знайти пояснення тому, що навіть у його снах йому не вдається зупинити вінсента, не вдається схопити за руку — єдина рука, як йому здається, котру не було огидно стискувати у своїй, котра обдавала холодом його гарячі долоні, й це здавалось приємним — кожен раз  зникала на очах разом з самим вінсентом.

вінсента не вдається зупинити навіть у власних снах, бо навіть там він здається занадто самостійним і величним, щоб заважати йому прийняти рішення.

навіть у власних снах чарльз здається занадто чужим йому, тому усе що зостається — очами наповненими ляку дивитись на те, як вінсент стрибає униз.
очами наповненими ляку чарльз зостається дивитись на даху, ніколи не вирішуючи стрибнути за своїм другом.

чарльз знає, що якщо за ним спостерігають очі кольора топозу з неба, то може бути, вони би прийшли к висновку що сам чарльз — огидний й брудкий, маленький чоловік —йому потрібно кудись плить, та він обирає плити до нездійснюваємої мрії, до спроби створити копію вінсента, навіть тоді коли хвилі збивають з ніг розумінням того, що нічого не вийде — чарльз не відрізняється від іншої купи, але в ньому є незаперечне бажання підкорюватися богу ць(й)ого миру, й він малює його облик закриваючи очі.

чарльз засинає, щоби прокинутись після нічного кошмару й відчути пелену сліз на очах.

чарльз засинає, вже наперед знаючи, що вінсент прийде до нього знов.