Надія

Де та надія, що горіла у серці моїм?

Де та віра, що палала вогнем?

Де моя мрія і натяк на щастя?

Де усе це?

Прокинувшись вранці, гадаєш,

“Навіщо почався цей день?”

А тепер ти не спиш

І ранок здається прекрасним.

І не хочеться вже, розпрощатись з життям від утоми.

Скажи мені хто ти?

Білорус ти, поляк чи француз?

Я – українець.

Той, хто духом незламний.

Той, хто горою за землю свою.

Той, хто з дитинства мріє літати, навіть, якщо кожен каже “не зможеш”.

А ти з гордістю виставиш груди, і крикнеш на всю “Я зможу, бо я українець.

Я маю надію, що горить у серці моїм.

Я маю віру, що палає вогнем.

І я маю мрію про щастя майбутнє.”