Таємниці твоєї труни

FavoriteLoadingДодати до улюблених

ГЛАВА ПЕРША

“МИ СПРАВДІ ЗНАЙОМІ?”

В проході виник моторошний, нечіткий силует. Мить, і він повільно, але з явною агресією розплився перед партою. Розтягнувши літеру “н” що було більше схоже на шипіння:

 – Джинні. Я чула, що від тебе відмовилися? І як це бути, непотрібною?

Дівчата, які не були помітними на тлі своєї “подруги”, розреготались як ті гуси.  Неприємний сміх вийшов у жахливий гул, як ніби, стадо бджіл спустилося над нею. Обличчя почали зникати. Джинн більше нічого не відчувала. Здавалося, що вона померає, і можливо, це було на краще.

Це дійсно смерть?

Темрява в якій немає кінця. Тільки Джинн і її стукіт серце. Несподіване світло зовсім збило з пантелику. Вирішивши що нічого не залишається, дівчина попрямувала в слід за ним. Знову темрява, але все інше.

– Кімната? Не моя.

-Ви вже прокинулись?

Почувши голос, Джинн повернулася до джерела. В проході була дівчина. Довге, чорняве волосся. Цікаві кучері на плечах. Темні дрібні очі. Маленькі рожеві губи. Досить великий ніс. На вигляд дорогий одяг, – темна сукня з пишними рукавами.

– Джинн? Що ти тут забула?

– Ми знайомі?

Джинн подивилася на обличчя дівчини. Намагаючись зловити принаймні одну подібність з кимось їй знайомим.

– Ти кепкуєш з мене? Я Енні. Ти мене дійсно не пам’ятаєш?

-Я вас навіть не знаю.

-Так..Добре..Ти зараз в готелі. Він призначений для людей яким нікуди податися. Тебе знайшли біля будівлі. Ти можеш залишатися тут скільки буде потрібно.

– Дякую.

Не відповів, Енні попрямувала до виходу. Незабаром і зовсім зникла.

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.