Мемуари кофейного Провансу.

UTF-8 = 29.09.2020 14:30

script10. <beginning>

Іній меланхолії. Соната раннього прибою.

І поспішає день на з мережива сплетений вернісаж.

І квінта в квенту: з тлінності цнотливого сувоя

Осяяв мерехтінням мандрівника такий позабутий романтичний міраж.

Творять історію вайлуваті пішоходи,

Кленове листя ніжно віялом мчить у шовкову даль.

І все тремтять на провансній фотоплівці епізоди,

Де одна дівчина у кофейному береті мчить східним експресом у Версаль.

І в’ється каштанове волосся з-під цього берета,

І дихає осіння поема ностальгією минулих днів.

І в вікні поїзда погляд її, задумливий, тінь силуету

Що став яскравіше за вуличний ліхтар і тепліше за всі вересневі ночі.

І нехай палають міські іскри у відбитті цієї кватирки,

Нехай зберігають там свої ультрамаринові енігми зірки та могутня кордегардія небес.

І в місячному фоліянті укладає німу тишу палітурка,

Щоб знову і знову побачити квітучої юності та блудних вечорів експрес.

script10. <ending>