Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Люсьєну Карру

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Loading

Дихаючи холодним повітрям

Своїми хворими легенями.

Я раптом задаюсь питанням

Як наповнили ми життя наші безоднями.

 

Мені здається, в такі миті

Коли одна ходжу я вулицями.

Я не в домашньому оксамиті

Я блукаю Нью Йоркськими околицями.

 

Це місто по праву твоє,

Хоч й не кожний так судить.

Та для мене воно ввібрало тебе,

Людина, що мистецтвом була, є і буде.

 

Ти не міг і не зміг би писати.

Ти не міг зобразити мистецтво.

Ти зміг тільки його втілювати.

Ти зміг тільки стати мистецтвом.

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь