Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Любов погубила все

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Loading

Останній день літа, Пайнси пакують свої валізи, Мейбл сьогодні виглядає дуже сумною, що на неї взагалі не схоже, тому її брат вирішив її підбодрити


-Мейбл! Дивись що в мене для тебе є-радісно говорить молодший близнюк і протягує своїй сестрі коробку з її улюбленими цукерками.

Дівчина усміхається своєму братові, але після декількох хвилин знов пасмурніє

-Діпер…чи ми ще приїдемо?- запитується вона, і її чорні як смола очі підіймаються на хлопця

-Ну звісно що приїдемо- усміхаючись говорить підліток і далі продовжує.

-Батьки будуть змушені нас відправити, тому що я вже їм сказав, що на наступне літо я з Дядьком Фордом буду вивчати різні аномалії, тому що я хочу продовжити його діло.

-А про Венді ти їм сказав?-з набитим ротом задала ще одне питаннє старша

-Ні про Венді нічого не говорив, та й що я мав сказати?

-Ну незнаю- іронічно говорить оптимістка і продовжує

-Наприклад, те що ти очарував її своїм розумом і очами, та й сам закохався в її зелені як луг очі та сміливий характер дівчини. А тиждень назад ви почали зустрічатися не зважаючи на те що вона СТАРША ВІД ТЕБЕ-зробивши акцент на останніх словах вона тихенько засміялась,  дивлячись на червоне, як помідор лице брата

-З чого виникла гіпотеза того, що ми зустрічаємось!?-говорив близнюк закриваючи своє лице руками, чим ще більше позабавив свою сестру

-У мене фотографії ваших поцілунків є!, показати?-запитала чорноока дивлячись на брата своїм звичайним шиперсько-оптимістичним поглядом

-Нас вже чекають, ти йдеш?-стараючись перевести тему говорив Діпер

-Я ще хочу попрощатися ти йди вже до автобуса Діп-Доп а я через 5 хвилин прийду, добре?-з усміхом на лиці сказала вона і отримавши кивок від хлопчачої версії себе, провела його поглядом до вихіда

‐—————

-Білл! Ти вийдеш попрощатися чи ні?- задала це питаннє дівчина, стоячи посеред кімнати, в якій вона проводить останні хвилини

-Вибач комета, але знаєш для мене, прощатися з тобою, це всеодно що відмовитись від захоплення вашого світу- сказав саркастично демон, обіймаючи свою “любов” за талію

-Не перебільшуй- сказала з легеньким смішком чорноока, та поцілувала свого кандидата в чоловіки в губи

-Ми ще побачимся?- запитала дівчина дивлячись в золоті очі, шукаючи відповіді на що отримала тільки мовчання.

-Білл… чи ми ще побачимося…?- перепитала ще раз вона на що демон відступив відступився від неї.

-Комета…розумієш…я тобі дуже вдячний за те що ти мене тоді врятувала від смерті-сумно сказав Сайфер, але за мить на його лиці намалювався оскал і він продовжив

-Але ти мені більше не потрібна-зі сміхом сказав він

Дівчина застигла на місті. Вона зрозуміла що її використовували весь цей час а тепер вона стала непотрібною. Страх огортав її з кожною митью все більше, а демон продовжив:

-Завдяки тобі, тепер мені ніхто не зможе стати на дорозі. Ти закоханий м’ясний мішок, ти була так осліпленна “ідеальною любов’ю” що навіть забула хто я такий…Ну що ж ти вже зробила все що від тебе було потрібне, тепер відпочивай-з диявольським сміхом сказав Білл і клацнув пальцями.

Мейбл з’явилась в пустоті… тепер вона одна… і єдине на що вона вона може надійти надійтись це чудо… чудо на яке вона чекає вже 15 років…

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь