Лист з майбутнього

Привіт, милий

Сумував за мною?

Привіт, любий?

Пам’ятаєш нас з тобою?

Чи знав ти тоді

Що через стільки років

Вдасться мені

Пройти без тебе стільки кроків

Як ти, коханий?

Пробач же менІ

Як життя, обраний?

Як живеш без мого імені

Гадав я зникла назавжди?

Гадав мене ти всю зламав?

Та не поспішай же, зажди

Ти мене всю до ладу й не мав

Ти вбивав в мені душу щораз

Ти спалював світлі думки

І тепер я завжди через раз

Сумніваюсь, що зможу знайти

Я прокинулась, встала з колін

Постала як фенікс із попелу

Тільки бачачи з обох же сторін

Ти помітиш як боляче це було

Та тепер я знов перед тобою

І тепер на колінах ти

Що ж, коханий, у цьому двобої

Переможцем згодом вийшов не ти

Ти колись знову будеш щасливим, я знаю

Може зі мною, а може і ні

Та будь що, я не заблукаю

Я лише прошепочу тобі:

Привіт милий!

Я більш не боюсь

Привіт любий!

Тобі не корюся!