Королівська лілія

Чи було цікавіше життя, якщо весна була собою, але пейзаж як осінь? Всередині весна, а зовні осінь.

Всі ми знаємо, що пані – вишуканість, справедливість, сила волі, вихованість, доброта. Вона не була нею. Так вона була вишукувана, сильна духом,справедлива, вихована, але вона не була нею. Вона була суворою мати спадкоємця. Всі її так запам’ятали.

-Напевно ви дуже сильно зайняті?- по мені було видно, що я хвилююся. І це нітрохи не дивно, на її плечах лежить порядок палацу, а я впанізабираю швидкоплинні хвилини відпочинку.

– Не в якому разі, я рада новим зустрічам.- її обличчя не як не змінилося, крім куточків губ, які натягували ввічливу посмішку.

-Кх, мабуть, вас не усвідомили, це не звичайна зустріч.- в грудях появилося не приємне відчуття сорому.

-Так, я знаю, почнемо?

-Як вас звати?

–Беатріче Сакамакі.

Беатріче Сакамакі чому ваші очі мертві та порожні? Хто їх так безжалісно вирвав?

-Скільки вам років?

-….37 років*.

ЇЇ не старить вік, її старить похмуре обличчя.

В повітрі повисла тиша, я шукав наступе питання. Паузу зруйнувалапанаБеатріче.

-Вибачте, чому ви не спитали про національність?- спитала вона, взявши в руку чашечку чаю.

Руки були одіті в тонкі рукавиці білого кольору. Не холодно? Підвіска з перлиною, повинна була зробити шати* більш вишуканими, але здавалося, що це- залізні кайдани. В іншому її вбрання нічим не відрізнялося. Якщо б, я йшов на вулиці, я би подумав, що йде простолюдинка.

-Перепрошую?- мої повіки застрибали.

-Коли ви вели бесіду з Корделією,- на диво її ім’я було сказано спокійним тоном (іншого тону важко почути)- було звернуто увагу на національність імені. Невже, ви знаєте мою національність? Вибачте, якщо прозвучало жорстоко. – це було сказано з якимись азартом.

-Ах! Заради Бога, вибачте мені. Я….я не…я забув…я не знаю…я просто..!..так начебто ви італійка. Так?- голос тремтів, намагаючись сказати, щось зв’язне. Тепер сором я відчував “скрізь”.

Вона читала мою статтю?

-Не хвилюйтеся, ви праві, я італійка,- азарт в очахпаніспалахнув й вмить зник, начебто його ніколи не існувало- можемо продовжувати?

-Так, ваші останні інтереси?

– Вишивка хрестиком.

Брехня. Це не останнє. І не захоплення. Беатріче не мала свого захоплення. Для неї була тільки одна важлива річ, якої вона віддавала все. Вишивка заготовлена відповідь, так звана ”відмазка”.

-Знаю, що ви достатньо начитана персона. Порекомендуйте книгу, будь ласка.- без слова “будь ласка” мене б повністю з’їв сором.

-“Фауст” Йоганна Вольфганга Гете.

Так просто? Чи ні?

…

На вулиці було холодно, але по справжньому було холодно в очахпані.Колись вони сяяли не від сонця. Не змінилося тільки волосся, яке і тоді було зібране, і не примхливий смак в одязі.

В руках маленька книга, дві хвилини назад в них була чашка з чорним чаєм*. Теплий дух від чашки єдине, що зігрівало жінку. Хоча, Це тепло або будь-яке інше її було не потрібне. Руки її завжди холодні.

——————————————————————-

https://pin.it/1p2V0hD- вбрання Беатріче

* Вік Беатріче моє припущення

*Шати — багате, розкішне святкове вбрання або одяг певного призначення.

*Чай який п’є Беатріче називаєть “Fastiva grape”

Шопен-Nocturne Op 9 No. 2