Можеш зробити алюзію на життя будь ласка?
Я не хочу прокидатись.
Відкривати очі.
Бачити безмежну пустелю вночі.
Кожен день закінчення маленького життя.
Та мені досить.
Я напиваюсь цією росою до ночі.
Вистачає.
Триває.
Безмежним потоком життя вбиває.
Каструє всі емоційні вибухи.
Та я знаю, що кожен день вмираю, а не засинаю.
Прощай.
Залишити відповідь
Ви повинні ввійти щоб опублікувати коментар.
Такий життєвий вірш… наче кожен день вмираєш, віддаєш частинку себе, а не засинаєш… Світ у монотонних, сірих тонах… журба.. а вірш дійсно чарівний, чуттєвий і викликає саме ту гаму емоцій, яку ти заклала у нього
Дякую, це дуже приємно. Вибачте, що тільки зараз відповідаю. Не розібралась з модерацією. Вибачте, вибачте.