UTF-8 = 12.10.2019 23:11
script6. <beginning>
Осінь. Помаранчеве цвітіння на сплячих гілках,
Тонуло в солодкому трепоті потоків вітру.
При смарагдовому блиску та аквамаринових дощах
Здавалося, між нами стерта будь-яка далі палітра.
Ми пірнули не озираючись у свої реальності,
Тоді як інші споглядали зіпсовані плеяди дум.
У відлунні засніжених крижин Арктики та в мі-мінор тональності,
Ми з тобою поза часом сховались у свій вакуум.
У знову сплетеному танго листям опалим,
Бігли крізь емпіризму підземелля,
Ті, що в тонах осіннього експромту грали,
Ми малювали на полотні ескіз картини пастеллю.
У напрямку півдня тяжіла муза натхнення,
Але внутрішній голос не міг приглушити мерехтіння вогнів.
Санктум все ще чекає нашого явлення,
Календар, де тільки одні грудневі ночі.
Чим ближче до вогнів, тим ближче до декадансу.
Забутись у своєму сентиментальному єстві,
Вони хочуть укласти реалізм у рамках сеансу.
Вони хочуть змусити мене сумніватися у чаклунстві.
Через призму обурення та люті,
З надії в інеєві поля,
Строкате листя в обителі життя древа і смути
Метаморфувало у похмурість грудня.
Кінець екзотики. Баловство всього лиш,
Утопія, що набула маскарадний вид.
Ти самій думці виникнути не дозволиш,
Не проведеш магнетичний флюїд.
Що ти за художник, який не закінчує свої картинні сувеніри?
Що ти за людина, яка не знає смаку життєвого плоду?
На щастя, ми самі долі своєї ювеліри.
На жаль, не буває диму без вогню.
І тут ми вийшли на нашій зупинці,
І тут втрачено нитки слід.
Спалені останні замальовки. Кожен з нас наодинці.
Саме час виходити на білий світ.
script6. <ending>