Кантрихуманс

1920…Українська сім’я… УНР, УПА та маленька Україна. Вони були щасливі. Але для УНР від УПИ потрапив неочікуване питання:

УПА: мамо, чому ви всі в синьо- жовтому кольорі, а я в червоно- чорному? Я що, прийманний?

УНР: синку, звичайно ні, навіть не думай так ! Просто, коли ти був малим на тебе потрапила кров, і ти став таким…

УПА: кров? чия?!

УНР: Вибач, але твого батька, ЗУНР…. мені дуже шкода…

УПА: що?! Хто вбив мого батька?

УНР: Поляки…..

УПА: Я вам помстусь, довбаний поляк!

1922, смерть УНР…

УПА: Мамо, що коїться? Чому ти взяла меч? Мені страшно…

УНР: УПА, тримай Україну, і ніколи її не пускай!!!

УПА: Добре, я люблю тебе, мамо…

срср: ось ви де!

УНР: не чіпай моїх дітей! * намагається вдарити мечем по срср…*

срср:* на жаль, вбиває УНР*

УПА: Мамо!!! :_( Що ти накоїв! Я ненавиджу тебе!

Україна: плаче…

срср: ох діти… Вам не зрозуміти…

УПА: ми все розуміємо! Не чіпай нас!

срср: Діти, ви ж любите дива? * Торкається до України*

Україна: * Перетворюється в УССР*, * починає чим туж плакати*

УПА: що ти зробив! Поверни як було!

срср: а назад не вернеш. Називайте тепер мене батьком.

УПА: Ніколи!!!

Дякую за перегляд, чекайте 2 частину…