Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

З самого початку невдалий день

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Loading

Самий звичайний осінній ранок. Ельдар вийшов зі своєї квартири. Коли він закрив двері, хлопець дістав телефон щоб глянути котра година. Зараз було тільки половина восьмого (7:30) година.

~ Щось я рано вийшов. Богдана мабуть ще не має.~

Він не спіша спускався по сходам. Коли нарешті Ельдар добрався до подвір’я, окинувши поглядом подвір’я він не побачив друга. Поджавши губу, він направився до лавочки. Не встиг і сісти як Ельдар дістав телефон. Відразу ж, хлопець відкрив улюблену гру.

В цей час Богдан вже був в школі.

~Цікаво що там робить Ельдар без мене Я так за ним скучив ми ж з ним не бачились ціле літо.

~Напишу йому.З чого ж почати?Блін чого я думаю що йому написати?^Привіт^

На телефон хлопця прийшло повідомлення. Це був його друг. Ельдар відразу ж відповів.

<Привіт. Ти де? >

Побачивши відповідь свого друга Богдан почав відчувати таку радість яку він ніколи не відчував .

<В школі ,а ти?>

~Чому я так зрадів коли побачив його повідомлення…Може я його….Ні,цього і бути не може,ми просто друзі!~

Відповідь Богдана, його здивувала. Так як він думав що вони підуть разом. Все таки він рішив не нагнітати обстановку і не казати цього другу.

<Вже іду скоро буди☺️!>

Хлопець довго не міг вибрати підходящий смайлик , но вирішив відправити такого:☺️… Ельдар швидко дійшов до школи . Підійшовши до класу він побачив закриті двері. На його обличчі з’явилася ухмилка. Взявши за ручку він різко відкрив двері і викрикнув:

-ДОБРИЙ РАНОК!

В той час Богдан сидів і грав у бравл старс(дуже крута гра)і тут він почув такий звук біля дверей і крик:Доброго ранку.Це був Ельдар ,побачивши його в Богдана розширились зіниці ока і закалатало серце .Але Ельдар цього не помітив ,він підійшов і обійняв свого друга ,під час цього сердце Богдана почало калатати ще більше.А Марина Володимирівна стояла в шоці.~Схоже я і справді закохався в свого найкращого друга~*подумав він,притиснувшись до нього сильніше *

Швидко привітавшись з вчителем, хлопець підійшов до друга. Не здержавшись, Ельдар обійняв однокласника. Це були дружні обійми, які хлопець любив, але майже ніколи цього не робив.

-Привіт.

Він прошепотів ці слова, так ніжно і тихо, як тільки міг. На його думку, це вийшло, досить не погано. Ельдар хотів уже розімкнути їх обійми, як Богдан, ще дужче його обійняв. На його обличчі з’явилося легке здивування.

~Що ж він робить?~

Не витримавши, хлопець різко зробив крок назад. Не дивлячись на хлопця, він сів за парту, яку зайняв їм Богдан. Ельдар відчув, що йому стало ніяково, це його ще більше здивувало. Тяжко видихнувши, хлопець оглянув класс. Людей у приміщенні майже не було. Все таки, він примусив себе, подивитися на друга. Видавивши, щось схоже на усмішку він сказав:

-Як ти?

Після того як Ельдар відійшов від нього на його обличчі з’явився сум ,але Ельдар навіть не подивився в його зажурені очі

~Чому він не подивився на мене ?Чому мені так боляче ?

По його щокам стікали сльози смутку?!

~Чому я плачу?~

Але тут Ельдар спитав його:

-Як справи ?Він витер очі від сліз так щоб це не побачив Ельдар*-Нормально-

Відповів він,при цьому бачачи що його запитання було поставлене з якоюсь нещирістю і відразою.

-а ти?

– Добре. Сьогодні у мене гарний настрій.

~був~

На його обличчі все ще була та “усмішка”. Но згадавши що він хотів розповісти хлопцю, та “усмішка”, стала щирою і трохи комічною.

-Сідай, чому стоїш?

Хлопець, не чекаючи відповіді , затараторив.

-Слухай, іду я повз зеркала. Ну те що біля їдальні. І бачу Віку!

На обличчі Ельдара, знову з’явилася ухмилка. Швидко оглянуши приміщення, він впевнився, що їх ніхто не слухає, хлопець продовжив тихіше.

-І якусь дівчину,поряд з нею. Мені здається ,що вони занадто близько стояли, як для подруг.

Ельдар дістав телефон і показ зроблене фото

Побачивши фото Богдан на мить задумався

~Як я зможу признатися йому ,якщо він засуджує Віку за те що вона полюбила дівчину~

Він видавив награну посмішку

~А що як я йому ніколи не зможу признатися…~

Помітивши реакцію друга, він знову трохи здивувався.І все таки осмілився спитати*

-Якийсь ти тихий. І задумливий….Стій я знаю!! Ти знову влюбився в Машку!?Я ж прав?

*На обличчі Ельдара знову з’явилася та сама ухмилочка.

На секунду Богдан розізлився від того що друг не помічає його почуттів ,але врешті решт він подумав що краще це скрить.

-Ахах ,розсмішив.

-Ні, я серйозно. Щось з тобою не так!Викладуй!

Він постарався зробити серйозне обличчя, яке в нього не дуже вийшло.

~Блін він щось підозрює ,треба щось вигадати~

-Та..мама грошей на пиріжок не дала.

Ельдар подивився на нього очима повними здивування

-Я можу тобі дать-сказав Ельдар.

~Було б не погано ,подумав він~

Хлопець нагнувся під парту, діставав гроші він протягнув їх другу. Відразу після цього жесту продзвенів дзвоник на урок. Зараз була Українська мова. Вчителька була дуже хороша, тому хлопець поки що не готувався до уроку.

Після уроку Богдан побачив що Ельдар дістав лоток з їжею , від одного погляду на їжу в Богдана забурчало в животі , із-за чого він згадав що ще нічого не їв .В лотку були смачні будерброди з сиром та ковбасой.

-Можна будь ласка один бутерброд?-спитав він у друга.

В той час Ельдар тільки доїдав бутерброд і йому захотілось побіситься.І зразу Богдан почув від друга такі слова:

-А ти забери!

Богдан довго бігав за другом ,але коли він його догнав то від голоду він вкусив бутерброд прямо з рота друга,бо той бігав з бутербродом в роті ,щоб було зручніше

-Ей, се мій!

Пробурчав хлопець.Коли Ельдар витяг бутерброд з рота, продовжив.

-На тримай, все таки ж догнав.

Хлопець протягнув другий бутерброд і віддав другу. Поправивши свою гарну, довгу зачіску,Ельдара з’явилася ідея.

– А як ти дивишся на те, щоб піти після школи у парк?

Після закінчення уроків. Вони зайшли до Ельдара щоб закинути рюкзаки. Закривши вхідні двері , хлопець відчув що голодний.

-Не знаю як ти, а я голодний. Я піду щось перекушу.

Ельдар стояв вже на кухні і шукав поживу. Швидко пробігся по продуктам , він спам’ятав про друга

– Що будеш. Вибір не великий але що маємо то маємо.

Хлопець показ жестом на холодильник щоб Богдан міг вибрати що забажає

Вибір був невеликий ,там була ковбаса ,консерви з оливками, сир і томатна паста,і до Богдана прийшла чудова думка-А давай я приготую піцу?

-Добре , я згодний. Тільки якщо це буде швидко , а то я помру зголоду. А я, сьогодні не в настрої помирати.

Через пару секунд до Ельдара дійшло, що Богдан сам не справиться тому довго не думаючи він сказав.

– Так що робити?

-мммм,іди в магазин і купи нам соку до піци.А я поки що зайду в Інтернет і подивлюсь рецепт тіста для піци .Тим часом пройшла година ,Богдан встиг приготувати піцу ,а Ельдар так і не повернувся .На годиннику висвічувались цифри 21:26.~Я вже починаю хвилюватися,подумав Богдан .Він одягнувся і пішов шукати Ельдар,а піца залишилася на столі…

Ельдар слухняно виконав прохання друга. Хлопець вийшов з під’їзду і направився в самий ближній супермаркет. Постояв 2-3 минути біля стелажа, він все-таки взяв ананасовий сік, який любить Богдан, взяв коробку з морозивом і пішов на касу. Коли він вже вийшов з магазину в нього було відчуття що за ним хтось стежить. Повернув в тихий і темний провулок. Не встиг він і зробити пару кроків, як хтось вдарив його в живіт. Скрутившись від гострої болі, він відчув ще одний удар, тільки вже по голові.

Коли Богдан уже доходив до магазину то побачив що хтось лежить в заброшенном провулку .Підійшовши ближче він побачив Ельдара,той лежав непритомний.Не довго думаючи ,він підхватив його на руки і побіг до найближчої лікарні.Спустя десять хв він вже майже не відчував ніг .Але його головною ціллю було донести його до лікарні.Коли він добіг до лікарні,в нього підкосилися ноги.Через пару секунд він зрозумів що падає. Впавши він почув хруст,це зламалась його рука.Але він це зробив він доніс Ельдара.По щекам текли сльози щастя . На руку Богдана наклали бинт .Ельдар пробув в непритомності два дні .Весь цей час Богдан сидів біля нього .

Відкривши очі він побачив перед собою Богдана. Оглянувши Ельдар зрозумів що лежить на кроваті в білій кімнаті тільки через пару секунд до нього дійшло що він у лікарні.

-Привіт.

Зрозумівши ,що його друг, спить, він пропитався сісти але це було поганою ідеєю. Все тіло почало неймовірно боліти, руки тряслись тому через пару секунд він знову лежав на койці але тепер він скривився від болі. Імре і не помітив як і заснув. Коли він знову прокинувся було світло.

~Ранок..~

Подумав хлопець. Богдан , який сидів поруч, щось дивився в телефоні. Повернув голову він втупився в потолок.

-І як давно я тут лежу?- Нарешті видавив він

Богдан з подивом подивився на друга і сказав:

-Неділю.Я намагався додзвонитися твоїм батькам.Але вони не беруть слухавку.Тому я весь час пробув тут.До речі я приніс тобі мандарини.

~Неділю…~

Повторив Ельдар. Йому вже було не добре від цієї новини, а коли він ще почув про батьків, йому взагалі стало зле. Імре був дуже вдячний і за мандарини і за підтримку, но слова подяки він не міг вимовити. Хлопець намагався заспокоїтися, та у нього щось не дуже виходило. Нерухомо полежавши ще минут п’ять ,він зрозумів, що в роті в нього пересохло. Тільки з другої спроби він видавив щось схоже на :

-Дай будь ласка води.

 

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь