Впала зоря
Ясна й прекрасна
В село забуте усіма.
Замість хатини – домовина,
В хатині тій
Вже люта кропива.
Не зна куди подітись та зоря.
Та раз – побачила посеред степу
Красивих пані, хоч на видання,
Підійшла ближче – от дива,
Тут все кружляє коло них трава.
Почала жити з ними щира,
Біловолоса ця зоря.
Нічого не уміла,
Посеред мертвого села,
Овець і кіз пасла.
І так минули вже літа…