Знову

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Фанфік написаний для Осіннього Фікрайтерського З’їзду 2021

Ключ: Какао і шкарпетки

Робота п’ята, слів: 492


Дзвінкі кроки Наташі у незвично порожній і тихій вітальні-кухні відволікають Ванду від помішування вмісту каструлі. Запах духмяних спецій і чогось смачного змушує шлунок Нат вимогливо відгукнутися.

— Прийшла на запах? — зі слабкою посмішкою питає Ванда.

— Так, — не заперечує Нат, посміхаючись у відповідь. На ній чорний спортивний костюм, а волосся заплетене в аккуратні коси. Тренувалася. — Пахне на кілька поверхів. Що це?

Вона сідає на стілець по іншу сторону барної стійки і намагається заглянути в кастрюлю.

— Це ти мені скажеш, коли спробуєш, — загадково відповідає Ванда, вимикаючи вогонь на плиті.

Через хвилину перед Нат опиняється ложка і повна тарілка ароматного томатного супу.

— Ти найкраща, дякую, — вона стріляє у Ванду вдячним поглядом і одразу приймається за їжу. — М-м-м, це дуже смачно. А що в другій кастрюлі?

— Какао.

Поки Наташа наминає суп, Ванда заходиться мити посуд. Закінчивши цю справу і склавши тарілки по полицях, вона залишається стояти біля плити, втупивши погляд кудись уперед.

— А ти чому не сідаєш їсти? — здивовано питає Нат.

— Не хочеться, — буденно відповідає Ванда, але Нат одразу щось підозрює.

Вона прослідковує напрямок погляду Ванди і помічає, що та дивиться в телевізор, який показує новини без звуку. Новини, які вже набридли всім. Месники, загиблі люди, Соковіанський Договір, як вчинити правильно і так по колу.

— Ти що, знову…

— Ні, все нормально, — перебиває її Ванда, а потім мнеться, ховає руки в рукавах своєї кофти. — Точніше, не зовсім… Дивись чи не дивись, а я все одно про це думаю. Мене навіть це не відволікає, — вона розчаровано киває на кастрюлю з супом. — Навпаки, я майже впевнена, що пересолила.

— Неправда, суп чудовий, — з дещицею обурення заперечує Нат. — Ти досі думаєш, що все це відбувається лише через нас? Послухай, ти, я, Стів. Ми намагалися їх захистити. Ми допомагали, а не навпаки, правда ж? Ти не повинна брати всю відповідальність на себе. Якби не ми, жертви були б більшими.

— Я це розумію, — зітхає Ванда, але Нат просто впевнена, що це не зовсім так.

— Так, сідай на диван, будь ласка, і чекай на мене, — говорить вона і зістрибує зі стільця, щоб Ванда не встигла заперечити. Нат вимикає телевізор і покидає кімнату, впевнившись, що Ванда послухалася її і нарешті присіла.

Вона повертається у вітальню за хвилину з ковдрою у руках і змушує Ванду закутитатись в неї.

— А ще ось це, — говорить вона, показуючи теплі шкарпетки. — Не смій більше при мені ходити босою.

Ванда нічого не може заперечити і, одягнувши шкарпетки, лише спостерігає, як Нат вертається до плити і наливає філіжанку какао. Якось одразу стає тепліше. І на душі також.

— А ще не смій робити з себе злодійку, — продовжує Нат, додаючи до какао зефірки. — Ти не така.

Вона повертається до Ванди і сідає поруч, вручивши філіжанку в її руки.

— Дякую, — тихо відповідає Ванда і робить ковток, поки Нат шукає в телевізорі щось окрім новин. Вона зупиняється на якомусь фільмі про космос. — Старк попросив тебе наглянути за мною?

Нат переводить на неї погляд і ніяково всміхається.

— Взагалі-то, ні. Я сама напросилася.

— Тобі не варто було…

— О боже, Вандо, пий какао, — Нат по-доброму закочує очі й підсідає ближче.

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.

 

Залишити відповідь

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: