Щоденники війни 🇺🇦 Статті 🇺🇦 ВІРШІ

Закохані друзі

FavoriteLoadingДодати до улюблених

Loading

Коли Гультяй повернувся до Гоґвортсу то без задніх ніг впав у ліжко навіть не звернувши уваги на те, що Джеймс солодко спав не сам… Зрештою, коли сонце прокинулося, з ним очі розплющив і Сіріус, що з-під ковдри побачив Лілі. Вона лежала біля Поттера і тихо сміялася щось йому кажучи. Блек і не слухав. Лише відчув стогін серця адже коли він прокинувся минулого ранку то Муні поряд не було… Він просто пішов… Сіріус відкрив для себе мрію про котру не думав — прокинутися і побачити поряд спокійно сплячого Ремуса… Він тихо видихнув: хм, усміхаючись. Потім, підвівся.

Сіріус: Лілі, доброго тобі ранку.

Дівчина завмерла глянувши на широко усміхненого Сіріуса.

Джеймс: І тобі того ж самого…

Джеймс тихо видихнув повітря точно не радіючи.

Сіріус: Чого похнюпився? Цілий день ще попереду. Не засмучуйтеся, совенятка. Час для кохання знайдеться.

Цього разу, Лілі засміялася сідаючи і глянула на розпатланого Блека. Червона широка футболка і штани дарували відчуття такої… Буденності.

Лілі: Дякуємо, Сіріусе за підтримку. І тобі хорошого дня.

Сіріус: Опана! — Блек расіно присів біля ліжка і опустив підборіддя на складені рука і знизу вверх глянули на дівчину. — Лілі, ти просто скарб! Так приємно чути приємне з самого ранку!

Джеймс: Ага. Давай вставай, час збиратися. — обернувши засмучене обличчя від друга, він глянув на свою кохану усміхаючись. Лиш вона могла одним поглядом повалити серце в п’яти, розігнати метеликів у животі і викликати щастя… — Лілі, як би то не було, але тобі дійсно варто повертатися інакше хтось помітить твою відсутність а я не хочу аби в тебе виникли проблеми.

Вона кивнула підвівшись на коліна і щедро поцілувала хлопця в губи поки Блек широчезно усміхнувся дивлячись на цю пару.

Лілі: Гаразд.

На останок, вона клацнула пальцем його по носі і встала з ліжка. Струнке тіло було одягене в білу майку і шорти. Дівчина пройшла повз Сіріуса що глянув на себе у дзеркало аби поправити довге волосся. Лілі тим часом підійшла до шафи.

Вона безпомилково витягла з полички широку Джеймсову сорочку. Сіріус закрив очі і відвернувся поки Поттер щелепу до підлоги опустив, щойно Лілі пртягла краї майки вверх замість неї одягаючи вбрання ґрифіндорця.

Лілі: Все. Так набагато краще. — вона грайливо усміхнулася дивлячись на Джеймса. — Хоч проведеш?

Хлопець ледь підвівся вражено дивлячись на неї поки Сіріус засміявся падаючи на своє ліжко.

Сіріус: Ха-ха! Лілі довела, ти довела ловця снича! Я тобою пишаюся!

Джеймс лише очі закотив підходячи до дівчини в оборнжно взяв її за руку. Вони майже оминули Блека що став перед ними і тицьнув пальцем в груди другу.

Сіріус: Джеймсе Поттере! Ви зобов’язані з Лілі піти під вінець і взяти мене за кума! Я обов’язково стану найкращим хресним батьком вашій дитині і подарую їй фантастичні роки життя! Ваше чадо знатиме всі шляхи Гоґвортсу!

Джеймс: Ага. Помрій. — він вишкірився кинувши у нього подушкою. — Якщо в мене і буде дитина то я буду першокласним батьком і даруватиму йому кожного року нову модель мітел.

Сіріус: Я тебе випереджу!

Джеймс: Не надійся!

Лілі усміхнулася підходячи до Сіріуса, що схрестив руки на грудях. Вона невимушено поклала руку йому на плече спираючись.

Лілі: Я згідна. Будеш нашим кумом.

Джеймс вирячив очі. Блек засміявся міцно обіймаючи подругу а Лілі на мить пискнула але усміхнулася.

Сіріус: Зрозумів?! Бажання такої прекрасної чарівниці — закон. Так що не рюмсай!

Хоча Поттер і тяжко зітхнув та все ж, за цією маскою ховалося не описане щастя… Адже… Це було відчуття сім’ї. Такі сцени — частини життя а сміх… Який же він прекрасний в цьому колі. От би назавжди залишитися в цьому моменті. Хіба ж це не рай?

Лілі: Ти й уявити не можеш яка я щаслива але мені дійсно варто йти. Зустрінемося на уроці професорки Макґонаґел.

Сіріус: Добре-добре!

Джеймс підійшов до дівчини охоплюючи її руку і вони пішли до виходу поки Сіріус свиснув їм у спини а коли ті зникли за дверима він сів на ліжко зітхаючи… Тим часом, Джеймс тихо заговорив до Лілі аби інші ґрифіндорці не прокинулися:

Джеймс: Вибач, за цю всю ситуацію.

Вони зупинилися розуміючи, що мусять розійтися…

Лілі: Мав би совість за таке перепрошувати. Все ж чудово! Мені добре з тобою і твоїми друзями.

Кутики його губ підвелися вверх, поки руки закрутилися навколо її плечей і поклали на них краї плаща-невидимки а вуста торкнулися чола чарівниці, що забагряніла.

Джеймс: Лілі, я тебе кохаю.

Отання крапля терпіння впала сльозою зі щоки. Коли Лілі отримала запрошення у Гоґвортс то раділа. Адже вона відправлялася туди, де здійснюються чари. Де не кожна людина побуває. Але й страх… Страх розчарувати сім’ю. Страх не бути прийнятою в місці магії. Страх не знайти вірних друзів-чаклунів… Але все було таким марним. Хвилювання настільки не потрібним… Що хоробрість вдарила у свідомість, коли вона обійняла хлопця за шию чуттево цілуючи… Коли легко підстрибнула і відчула під стегнами долоні…

Лілі: І я тебе…

Вона зустріла Джеймса… Чарівника, що був досить знаменитим серед учнів. І той, хто не зважав на статуси. Йому була важлива душа, що в цій дівчині була гігантською. А її любов безмірною. Здавалася, це відчуття знищить абсолютно всі прокльони від найтемнішого зла…

Джеймс: Нам варто…

Вона лише полинула губами до його губ зміцнюючи поцілунок. Забираючи право на подих. На думку. Пальці Лілі схопилися за краї плащу і потягнули таким чином аби невидима мантія заховала від очей Гоґвортсу всю відвертість.

Лілі: Бодай трохи… Бодай трішки… Хоч краплю близькості…

Спина Джеймса вперлася в стіну і при цьому він не відпускав дівчини. Цілував до того, що й окуляри мало не тріснули після чого чарівниця зняла їх ковзаючи вустами по його тремтячих повіках. Руки дівчини на згинах ліктів огорнули Поттерову шию. Його ніс вперся в її плече і ковзнув вверх. Джеймсова сорочка на Лілі виглядала ще красивіше… Ця одежа навіть набула нового сенсу. Комірець спустився вниз а губи накрили невеличку територію шкіри від чого чарівниця тихо видихнула повітря… Але потім, хлопець просто поставив її на підлогу. Ноги дівчини дрібно тремтіли від пережитих відчутт

ів. Поттер лише усміхнувся дещо розлюченій дівчині і поправив сорочку на ній і прцілував у маківку.

Джеймс: Ти хороша крадійка, яка це вже сорочка по рахунку?

Лілі: Сьома. А ти ніяк не відреагував на те, що я в тебе їх забираю.

Джеймс: Нічого-нічого. — він вдихнув запах її волосся шепочучи: — Я всеодно рано чи пізно зніму з тебе цю сорочку.

Дівчина примружила очі на мить уявляючи таку сцену і дрижаки покотилися по колінах. На останок поцілувавши чарівника, дівчина повернулася до своєї кімнати де солодко спали її сусідки…

 
FavoriteLoadingДодати до улюблених

Залишити відповідь